кофе с молоком

форум для тех, кто любит жизнь
 
ФорумЧаВоПоискРегистрацияВход

Поделиться | 
 

 День рождения поэта

Перейти вниз 
На страницу : Предыдущий  1 ... 16 ... 28, 29, 30
АвторСообщение
ЗоЛоТаЯ
недремлющее око форума
avatar

Женщина Дата регистрации : 2011-06-05
Откуда : Украина

СообщениеТема: День рождения поэта   11/3/2012, 14:09

Первое сообщение в теме :

[Вы должны быть зарегистрированы и подключены, чтобы видеть это изображение]

 Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба, Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
       Василь Симоненко


Последний раз редактировалось: ЗоЛоТаЯ (7/7/2013, 08:49), всего редактировалось 3 раз(а)
Вернуться к началу Перейти вниз

АвторСообщение
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   14/3/2015, 00:20

16 марта.


Родился
Юрій Драган.

* * *
Як луна загубленого раю —
На дзвіниці відгукнувся дзвін,
І зірвалась біла-біла зграя,
Зграя білих-білих голубів.
 
Вечір вдарив червінню по крилах,
Промінь вдарив по пелюстках крил,
У рожевім біле затремтіло,
І рожевим став вечірній пил.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   17/3/2015, 10:34

19 марта.


Минул год и 17 марта закончился второй поэтический цикл. Поэты продолжают свой путь, и я предлагаю последовать за ними.


Родился песняр
Сергій Фоменко,
лидер группы Мандри. Его песня - НЕ СПИ, МОЯ РІДНА ЗЕМЛЯ - в исполнении его гурту:


_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   21/3/2015, 13:51

21 марта.


Родился
Василь Густі.

НАД ПЛЕСОМ ВІЧНОСТІ
Тихо – тихо, наче листя,
Крига шелестить.
Непомітно, наче сниться
Молодість летить.
 
За водою і за листом
В далеч – далину.
Нездогнало в полі чистім
Літечко весну.
 
І незчутися, як літо
Осінь здожене.
Де б не йшов я білим світом,
Віднайде й мене.
 
Сріблом щедро обдарує 
І не задарма: 
На порозі, вона чує, 
Вже стоїть зима. 
 
Тихо – тихо, наче листя,
Крига шелестить
Непомітно, наче сниться
Молодість летить.


22 марта.


ДР Віктора Крупки.

З ПОКЛОНОМ
Де пахне земля хлібами,
Де сонце, як золото сяє,
По травах барвисті плями
Рознесли пташині зграї;
Де весни в вишневім намисті,
Повітря – сльоза прозора,
Де гай розгойдавши листя,
Немов ворухливе море…
Там залунала піснею
І народилась мова –
Ніжністю груди стисло
Чисте струмкове слово.
Те що ласкавим дзвоном
В душу лунає, і лине
Від серця, з синовнім поклоном,
Матінко – Україна.


23 марта.


Родился
Сергій Мороз.

* * *
Є в таємниці кожної душі 
Зустрічний ранок і прийдешній вечір, 
Любисток є, болючі спориші, 
Доріженька під клекотом лелечим. 
Але чому буває у житті — 
Одні, як перед дзеркалом в коханні, 
А інші між людьми у самоті 
Підточені, як осока в чеканні. 

В одних є мрії, інші мають ціль 
Щоб швидше і без праці збагатіти, 
Одні ідуть у ніч, у заметіль, 
А інших вабить тільки тепле літо. 
Є в таємниці кожної душі 
Зустрічний ранок і прийдешній вечір, 
Як жаль, що є в ній місце для межі 
По цей бік сміх, по той бік — сум лелечий.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   24/3/2015, 17:09

24 марта.


ДР Віри Шмиги.

* * *
Лежать троянди на пероні –
На стику зустрічі й
прощання.
Від неспроможності прощати
Хтось не сколов собі долоні.
Чи можна зважитись плекати
Ще свіжий квіт
чужого болю?
Нервово тіпається доля
В луні колісного стаккато.


25 марта.

ДР Івана Нагірняка.
Песню МІСТО МОЄЇ ЮНОСТІ на слова Нагірняка (муз. Михайла Рожка) исполняют Антоніна Камбур и Лариса Григорчук:





26 марта.


Родился
Володимир Білозерський.

ЕТЮД ДО ОСЕНІ.
Не чути вже галас пташиний, 
Минули часи променисті. 
У лісі червона шипшина 
Сумує, схилилась до листя. 
Неначе краплина карміну 
Зашерхла на жовтій палітрі. 
Спокутує ніби провину 
За тепле і радісне літо.



27 марта.


ДР Михайла Сороки.
Звучит песня на стихи и музыку М.Сороки В ГАРЯЧИХ СТЕПАХ КАЗАХСТАНУ: 


_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   28/3/2015, 08:13

Цитата :
ЗоЛоТаЯ

Фин, спасибо большое за ваш труд!
то что вы делаете, сегодня бесценно)))

Приятно слышать.



28 марта.


ДР Ростислава Радишевського.
Песня ЄВДОКІЯ (муз. та вик. Ігора Якубовського):






29 марта.


Родилась
Юлія Кулікова.

ЩАСТЯ
Тонкою, чуйною вуаллю
вуста вкриваєш і долоні...
Маленьке сонце підвіконням
тихенько скаче. Наша донька...
 
Нехай побавиться ще трохи.
Не сердься лиш - вона малеча.
Дивись-но: іграшки у кошик
уже складає біля печі.
 
Ходімо, хай іще пограє,
і я вкладу дитину спати.
Хто знав, ким ми з тобою станем?
Ти - батько люблячий, я - мати...



30 марта.


ДР Марії Павленко.

СОНЕТ ІЗ КОТОМ
(Рудий)
До річки йшла. Ступила вже на міст. 
І враз отерпла: на тонкім льоду 
Сидів чийсь кіт (ану ж як на біду?) — 
Рудий-рудий — од вух по самий хвіст.
 
У тому чувся незбагненний зміст. 
Це ж лід! Це ж не в якомусь там саду! 
Хтось водоплавний у його роду? 
Чи має раптом до рибальства хист?
 
Чи просто заманулося водиці? 
Чи захотів топитися, гляди? 
А може, тут побачення у киці?
 
Та що б його не звабило сюди, 
Рудим вогнем пекли зиму зіниці, 
Щоб і в мені прокласти слід рудий.



31 марта.


ДР Сергія Борщевського.

* * *
На чисту воду не виводь лайно,
Воно її забруднить все одно.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.


Последний раз редактировалось: Фiн Глозбi (31/3/2015, 02:05), всего редактировалось 3 раз(а)
Вернуться к началу Перейти вниз
ЗоЛоТаЯ
недремлющее око форума
avatar

Женщина Дата регистрации : 2011-06-05
Откуда : Украина

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   28/3/2015, 09:41

Фин, спасибо большое за ваш труд!
то что вы делаете, сегодня бесценно)))

_________________
[Вы должны быть зарегистрированы и подключены, чтобы видеть это изображение]Если у тебя есть Любовь, то тебе больше ничего не нужно. Если у тебя нет Любви, то не имеет значения, что у тебя еще есть. Сэр Джеймс Берри
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   1/4/2015, 01:51

1 апреля.


Родился
Микола Шошанні,
поющий поэт. Бард, то есть.
Он исполняет свою песню ОСІНЬ:







2 апреля.


Родилась
Анастасія Кравець.

* * *
Спека...
сполохує спрагу сльозами,
сонце сріблить синьоокості став.
спокою спалах скотився словами,
скраю спокусою став.




3 апреля.


ДР Маріни Терентьєвої.

КВІТКА
Перетворюся на маленьку квiтку, 
Що жовтим оком бачить всi свiти. 
Цвiстиму тiльки навеснi та влiтку, 
У тiм саду, де вiдпочинеш ти... 

Зiрвеш мене. Та до грудей притиснеш. 
I не вiдпустиш з рiдних теплих рук. 
Дощем рясним у травнi бiлi вишнi 
Тебе торкнуться лагiдно, мiй друг... 

Вони напишуть кольором пастелi 
Про те, як сильно я тебе люблю. 
А я зiв'яну в затишнiй оселi, 
З тобою поруч. В вазi з кришталю...

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   4/4/2015, 18:17

4 апреля.


ДР Антоніни Тимченко.
Она исполняет свой стих МОРЕ:






5 апреля.


Родилась
Анна Пилявець.

ВІЗУАЛЬНЕ
Сонце танцює під музику зливи.
Злива танцює під спів солов'я.
Слухає з радістю вимокла нива
Пісні далекої ніжні слова.
 
Вітер затих, не здійма дужі груди,
У невідому збирається даль.
Завтра веселки над лісом не буде.
Буде далеко, та це не печаль.
 
Серпень шепоче своїм зорепадам
Щось таємниче, немов дітворі.
Зорі зринають непроханим градом.
Сливам затишно в моєму дворі.
 
Творять тут завжди мелодію зливи.
Завжди тут вітер сміється мені.
Завжди тут зорі зі мною...
У чарівному моєму дворі.




6 апреля.


ДР Романа Коляди,
поэта и композитора.

* * *
Їй, можливій.
як могло бути
краще не знати
варіанти
кожен за муром
німим
 
тільки вітер
часом доносить
відгомін
альтернатив
 
і скаженієш від люті
чи шаленієш від щастя
але не можеш бути
і тим і тим



7 апреля.


Родился
Володимир Шашкевич.

БУВАЛО А НИНІ
Малим, бувало, я сідаю
Під липою, та досягаю
Руками буцім ясних зір –
А зірки моргають на мене
Скрізь липи листячко зелене,
Та й кануть нишком в темний бір.
 
А нині сяду під тополю,
І лаю світ і лаю долю,
Що ясної забаг зорі –
Забаг та годі і дістати,
А на землю то й гріх прохати
З чудної неба висоти.
 
О зіронька ти ясноока!
Моргни на мене із висока,
Як сестри моргали твої –
Най хоч часок погадаю,
Що я малим та досягаю
Тебе, сердешна – хоч у сні!

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   8/4/2015, 16:33

8 апреля.


Родился поэт и музыкант
Тарас Мазур.
Он исполняет свою песню ДАЙ МЕНІ СЕБЕ:






9 апреля.


Родился
Данило Теличин.

БОРОЗНА ЖИТТЯ
З ночі хлопці коників ведуть.
Поле просить: час орати.
Тихі кроки в нашому саду...
Ви куди так рано, тату?
 
«Щось шкрябе, синочку, по душі,
бо земля чекає рала...».
І вже скибку ріжуть лемеші,
щоб, як золото, блищала.
 
З Богом! Люлька татова димить,
борозна — як під лінійку.
Я, малий, ганяюсь за курми
і зазбирую пирійку.
 
Поки мама не гукне здаля:
«Діти, молоко ще тепле!».
А дітей в нас двоє: тато, я...
І хіба що, песик третій.
 
Байда хліба, молока горня.
Щоб оралося неважко,
татові, зазвичай, на коня
гонорово — тільки з пляшки.
 
Мамі — ні, дієта, як завжди.
Вже взуває черевики:
«Віднесу я коникам води,
ви ж посидьте — день великий...».



10 апреля.


ДР Катерини Коврик.

Я ХОЧУ СКУШТУВАТИ ТВОГО ЩАСТЯ
– Я хочу скуштувати твого щастя, – 
 До мами мовила маленька донька.
 – Не треба, доню, бо воно тверде і прісне,
 Жіноче щастя...Притули долоньку – 

Ось, чуєш, б'ється, калатає гулко
Мій інквізитор, лікар і наркотик...
Таке воно, жіноче серце, доню, – 
Луною озивається на дотик...



11 апреля.


Родился
Валерій Великотрав.

ЗИМОВИЙ СМУТОК
Ганчір'я місячного сяйва звисає зі старої вишні,
Гілля, поголене вітрами, виблискує мов діамант,
Вустами ворушу сухими: "Пробач мені, Господь Всевишній,
Та, попри всі душевні муки, я сам собі суддя та кат."

Повітря, змащене кутею, блукає під парканом сірим,
Лиш де-не-де ліхтар самотній свій виклик кидає пітьмі,
Гойдає небо чорні хмари, а я дивлюся, мов у прірву,
Кудись далеко, десь за обрій, там зорі заспані німі.

А сніг лягає білим хутром на зморене життям узбіччя,
Нахабно ковзає мов мрія, лишаючи змокрілий слід,
Та я живу і буду жити, зелений погляд запозичив
У сосен, голову здійнявши, чекаючи на сонця схід.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   17/4/2015, 23:24

12 апреля.
 
 
Родилась
Еллана КіБо.
 
НЕ ТОРКНУСЯ
Не торкнуся тебе листами
про кохання своє нестямне,
не збентежу душі отрутою -
просто індекси переплутаю,
 
напишу невідому вулицю -
хай листи мої десь заблудяться,
і самотній поштар з цікавості
до нудоти їх начитається,
 
обпечеться об слово пристрасне -
і душа непомітно вислизне,
щиромовством моїм пробуджена
від пустельного сну байдужого,
 
і блукати піде між іншими
неприкаяними і грішними,
і шукати тепла самітниці.
І мою віднайти насмілиться...
 
А ти йтимеш по буднях, сяючий,
бо не знатимеш, випрядаючи
всепорядності сіре прядиво,
що тебе на любов обкрадено.
 
 
 
13 апреля.
 
 
ДР Юрія Коваліва.
 
* * *
Ти сьогодні якась загадкова.
Я не знаю: де ти, де сезам…
Проступає крізь тебе Покрова
І дрібніє перон та вокзал.
 
 
 
14 апреля.
 
 
ДР Олександра Вороха.

Звучит его песня СОНЕЧКО:




 
 
 
15 апреля.
 
 
Родилась
Христина Лисюк.
 
* * *
Не бійся каменю і скла,
холодний тік холодних віч,
я з жерла попелу й тепла
іду із рук у руки. Ніч...
 
Завмерли поверхи й тіла
і сходи брови опустили,
асфальт мовчить, земля ж не спить,
колосся-коси, мідні жили...
 
По них тече вода брудна,
сміття, помиї, вихлопні,
цигарки...хитрий погляд дна,
вино...і вже ми не одні.
 
Приблуди міст, та не цеглинки,
а так...пісок, пісок, пісок,
дрібні, але на нас ваш крок –
лише на мить сипкі відмітки.
 
 
 
16 апреля.
 
 
ДР Йосипа Шевченка.
 
* * *
Мету свого життя вбачав,
щоб всі сказали: він жив чесно,
прославився ділом, а не криком,
що міг зробив для нас:
його назвати можна чоловіком.
 
 
 
17 апреля.
 
 
Родился
Андрій Меттеля.
Песню Андрія РОВЕСНИЦЯ исполняет група СолоДощів:




_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   30/4/2015, 01:33

18 апреля.
 
 
ДР песняра
Владислава Левицького.
Он исполняет свою песню ІРКА:
 

 
 
 
19 апреля.
 
 
Родилась
Христя Волощак.
 
* * *
Зів’ялими маками, застояними в чеканні. Вічність.
Без провокацій на щастя. Без права на помилку. Кроки.
Тунельними звуками рештки самотності ніч з’їсть.
У зонах закритих. У зонах без доступу. Хто ти?
 
Безсонними зимами ніч повертається. Звичить.
Щоранку пригадуєш вечір з укусом. Змія.
Уміти брехати. По правді, мужчинам не личить.
Скажи мені чесно. Без правди з підозрою. Хто я?
 
 
 
20 апреля.
 
 
ДР Олекси Новицького.
Песню на стихи Олекси ТИ ЛЮБОВ МОЯ (муз. Германа Жуковського) яют К.Староскольцев та С.Музика.
 

 
 
 
21 апреля.
 
 
Родился
Олександр Дяченко.
 
В ІРПЕНІ
Крутливі хурделиці, свіжі намети
Колючого снігу Ірпінь замели –
Єдине містечко на лоні планети,
Де гарно – аж млосно. Не знаю, коли,
В якому житті щось подібне зустріну,
Я ж тут сиротливо з’явився на світ –
Матуся і батько лишили дитину,
В Ізраїль рвонувши… Минулося літ
І зим – ой, багато ж, від дати тієї…
Скінчив інтернат, ПТУ, інститут –
А вперше дізнався, що я із євреїв,
Як паспорт отримав. А досі – ще тут…
 
 
 
22 апреля.
 
 
Родилась
Тетяна Крижанівська.
 
* * *
…Тиша
Шалена.
Повітря п’янливе.
Втеча нікуди.
Посмішка в сніг.
Дощ уночі переріс у зливу.
На Щекавиці горіли
сліди наших ніг.
 
 
 
23 апреля.
 
 
ДР Майї Львович.
 
* * *
Мови мої, мови,
Мови мої — квіти,
Рідні діти вас пустили на вітер.
Рідні діти, рідні діти —
Та й занапастили.
І ніхто не дасть вам ради,
Крім мене самої.
Вас я власними рядками
Порятую, мови!
 
 
 
24 апреля.
 
 
Родилась
Олена Нечитайло.
 
НІЧКА
Зоріли нагідки,
Сльозою умиті,
В темряві осінній,
В неба оксамиті.
 
Як вухатий зайчик,
Спритний і веселий,
Місяця окрайчик
Веде до оселі.
 
 
 
25 апреля.
 
 
Родилась
Вероніка Черняхівська.
 
* * *
Тихокрила ніч спустилася над нами...
Оповили світ таємні темні тіні...
О, пощо холодними думками
Розвивати її мрії нині -
Легкі тіні...
Оповили світ таємні темні тіні...
З мли минулого такі бліді, несмілі
Виринають в тихій тій хвилині
Спомини далекі мрійні милі -
Тіні білі.
З мли минулого такі бліді несмілі
Виринають спогади кохання,
Постаті, що ми колись любили...
Чути тихі-тихії зітхання -
Тінь страждання.
Постать мила, тінь, що я любила,
Змучилась чекати я - прилинь
І візьми мене на білі свої крила...
Кину все... Заплаче дзвін: дінь-дінь -
Все тінь.
 
 
 
26 апреля.
 
 
Родился
Олег Гончаров.
 
* * *
Замовкли в небі кохання сурми,
Дощами плаче моє вікно.
Співає пам’ять душі ноктюрни,
Перетворивши життя на сон…
 
Перетирає любов на порох
Туга, що з серця не йде ніяк.
Ти, мій коханий, коханий ворог…
На долі грішній невтішний знак…
 
Вкриває душу розлуки морок      
І жайвороння не чути в гаю…
Ти, мій коханий, коханий ворог,
Але без тебе я на краю.
 
Зірвався в прірву цілунок зради
І розпростерта на дні душа:
Хто допоможе і хто розрадить,
Коли вже інша тебе втіша?
 
 
 
27 апреля.
 
 
ДР Ніни Півторацької.
 
На зламі двох десятиліть,
На зламі двох епох,
Прошу вас, люди, помовчіть,
Над нами плаче Бог.
І над тобою, краю мій,
І над тобою, квітко,
І над тобою, соловій,
І над тобою, жінко.
Твоє дитя – блідий росток,
А має бути сильним.
Над нами плаче, плаче Бог,
Послухай, Україно!
 
 
 
28 апреля.
 
 
Родилась
Любов Проць.
 
САМОІРОНІЧНЕ
Так хочеться вершини підкоряти
Рабі обов’язку, пришпиленій до хати.
 
 
 
29 апреля.
 
 
ДР Міртали Кардиналовської.
 
* * *
Скажи, земле моя,
хто я?
Схиляються квітки:
ти в нас... в нас ти...
 
Стривай, доле моя,
де я?
Тремтить гілля в огні:
у нім... в мені...
 
Скажіть мені, моря,
хто я?
де я?
Вода мені іскрить:
у всьому... скрізь...
 
 
 
30 апреля.
 
 
Родился
Шепченко.
 
НЕБАЖАНИЙ ШЛЮБ
Знов думками я за небокраєм,
Де юності примарлива луна
Відбива, що він мене кохає,
Хоч на часі стала сивина.
 
Не наважився в свій час невдаха
Залучити мене у любов свою,
Щастя пурхнуло із рук, неначе птаха,
А натомість – лише спогади в жалю.
 
Примусовий шлюб мій на останнє
Вкоротив щасливого життя,
Як розп’яття над моїм коханням
Не дає від болю забуття.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   31/5/2015, 02:28

1 мая.


ДР детского поэта-смехача
Василя Шаройко.

ЗАСПОКОЇВ
Жарт
Зиркнув Гриць
На лікаря
З-під лоба:
— Чув я:
Геніальність —
Це хвороба...
Лікар посміхнувсь,
Пригладив брови...
— Заспокойся, хлопче.
Ти — здоровий.



2 мая.


Родилась
Олександра Ванжула.

ЗУСТРІЧ
Тихо зайшов до кімнати,
Від справ одірвав і мовив:
— Я хочу тобі сказати,
Що довго шукав, предовго
Тебе під цим дивним небом,
Що пройдене — не вернути.
Лежить на столі у тебе
Осіннього листя жмутик.
Такі от долі щедроти,
Неділеньки й понеділки.
Я довго не буду...
— Хто ти?
— Я сум твій. Твій сум. І тільки...



3 мая.


Родилась
Надія Петренко.

* * *
Розумію, що чорне — чорне.
Розумію, що біле — біле.
Розумію: треба забути,
Серце згоїти наболіле.
Розумію, все розумію.
Глек розколений краще розбити.
Глек розбити, шматки розгубити,
Тільки треба тебе розлюбити,
А цього я не вмію...



4 мая.


Родилась
Мар'яна Невиліковна.

СТЕРВО
а вона - тільки кавер-версія,
їй у нотах - неповних сім.
від депресії до депресії -
на таксі.

а у нього мігрень та наміри
то повіситись, то втекти
до кролячих нір омани і
наркоти.

а між ними лиш десять знаків,
два гудки і одне "алло!" - 
пересвідчитись, розпізнати
тло.

і до виснаження кипіти,
вдаючи прохолодні тембри,
замість "як тебе не любити...
...стерво!"



5 мая.


ДР Наталки Шульської.

ДРУГОВІ ЧИ...
Потисну тобі правицю,
Зігрію мелісовим чаєм,
Не смій промовляти: "Кицю!",
На ранок дощем відчалиш.

І душу не ріж в коріння
Рентгеновим поглядом кожним.
З тобою нектарно-винно...
Ми ж друзі. А друзям не можна.

Тебе знов зводжу до Едему
У тозі священної музи,
Цілунком розтану, як кремом,
На тілі... Згадавши: ми ж друзі.

Закриєш на ключ своє ліжко,
Ключа віддаси журавлятам...
Без крил не впускай мене нишком,
Ми ж друзі. Не можна кохатись.

Вже в пазухи лізе вітер
Березам на голім лузі...
Я пристрасть з очей наших витру.
Не можна. Не треба. Ми ж друзі.

На бедрах час крутить рвучко
Годинника, наче круга...
Комусь я вросту в обручку...
Та серце лишу у друга.



6 мая.


Родилась
Алла Висоцька.

СЕРЕД НОЧІ
..а відстань більше не має над нами жодної влади,
далеко за північ відпливають у небо паперові кораблики снів,
осипається листя із зімлілих долонь дерев, ніби краплені карти,
аби потім травою крізь ґрунт прорости..

єдиними свідками нашого злочину є просотані димом стіни,
підслуховує ліжко кожну із вкрадених таємниць,
дім - це храм, де сходить з ікони Діва Марія,
аби побути з коханим мужчиною віч-на-віч..

перекреслюй мовчання легким, наче видих, словом,
допоки живчик пульсує під шкірою, ніби мале змієня,
тиша стелеться попід ноги турецьким шовковим килимом,
аби ми вишили свої імена
поряд...




7 мая.


Родился классик украинской культуры
Марко Кропивницький.
В исполнении дуэта І.Козловського и М.Рейзена звучит романс ДЕ ТИ БРОДИШ, МОЯ ДОЛЕ на 
слова Кропивницького (его же и музыка):





8 мая.


ДР Юрія Терена.

ДНИЩЕ
Хтось шукає краще,
Хтось шукає інше,
Хтось руками в небо,
Хтось ногами в днище.

У Парижі краще,
В Амстердамі інше.
Не дістати небо,
Не пускає днище.

Вдіну рукавиці,
Чоботи на ноги.
Вичищене днище
Віддзеркалить бога.



9 мая.


Родилась
Вікторія Каневська.

СМЕРТЬ
Ще не настоялись марочні вина.
Сніг новорічну сторожу несе.
Сизим листком облетіла людина –
І все.

Ручкою чорною долю черкали,
Ссали і бовтали загнану кров ...
Тіні поблідли. Людини не стало.
І знов

Буде кружляти весна у цвітінні,
Літа гарячого прийде пора ...
Що, ради Бога, лишилось з людини?
Зоря ...



10 мая.


ДР Ганни Вівчар.

МАК
Він гріє кригу неба іздаля,
мелодія цвітка цього нехитра,
великий і гарячий, як земля,
ранимий і тендітний, як повітря.

Не руш його, нехай собі горить,
не руш, бо він подібний до любові.
Він — сміх, він — зойк, він у трагічну мить
нагадує мені краплину крові.



11 мая.


Родился
Кость Герасименко (1907-1942)

* * *
Пливуть, пливуть далекі журавлі,
І сизий дим, і гуси волохаті,
І пар з великої, безмежної землі,
І гарби, і дуби, і сон, і хати.

І яблуні стоять великі, як журба,
І засипають вулиці розкішними плодами,
І вовк проносить здобич у зубах
Кудись в ліси упевнено і прямо.

Його б підстрелити, його б схопить в аркан,
За ним би верхи цілі гони гнатись!
Трава підводиться, п’янюча і густа.
І йдуть дорогою замислені дівчата.

А потім покриває все рідкий туман.
Усе – і переліг, і дим, і хати,
І вітряки, яких уже нема,
Казки, і сон, і гуси волохаті.

І я признаюся – люблю я степ.
Люблю дівчат, люблю сади і дині.
І пісня хай моя так само проросте
Густим катраном повсякчас і нині.

Щоб все сказала, все передала,
Усе, що випадково взнав світанком,
Що матір’ю моєю справжньою була
Якась в степах загублена циганка.

Її із табору, розказують, украв панич,
А потім, як собаку, вигнавши вагітну,
Цькував хортами, гнав через лани,
Через піски, через пахуче жито.

І маму табір потім не прийняв,
І все покрилось теплим, свіжим димом,
І хтось під тином байстрюка підняв
Зі злими і зеленими очима.

Вставай же, пісне, як густий катран,
Нас вчили змалечку і зненависть, і голод,
І дим густий, і кров, як із відра,
І паркани, і справи комсомолу.

Вставай же, пісне, з чорної землі,
Терпкою мрією і радістю зачата.
Пливуть, пливуть далекі журавлі,
І йдуть дорогою замислені дівчата.

Я, певно, полюблю оту, найкращу з них,
Я повезу її у місто синє,
Й пізніше, потім, в пам’ять про лани
Я попрошу одне – подарувати сина.

І встане син, як неповторний дуб,
Над радісним, над урожайним краєм.
Спадає листя, і дівчата йдуть,
І вилітають журавлині зграї.

І пролітають. Наче сизий дим,
Як повне жита небувале літо,
І наливає вересень сади.
Густим. Багряним. Повнокровним. Цвітом.



12 мая.


Родилась
Юлія Новікова.

ІЛЮЗІЯ
Час – не ліки, час – циферблат,
А ми оманою шукаємо рятунку…
Життя – не щастя, життя – формат,
Хоча частково й вищого ґатунку.



13 мая.


ДР еще одного классика украинской литературы
Панаса Мирного.

* * *
Холодно, вітряно... Серденько-дівчино!
Ке сюди рученьки білі —
Палким зітханням та цілуванням
їх моє серце погріє.

Дощ іде, хлющиться... Серденько мучиться,
Простоволоса головка...
Ну хоч полою тебе прикрию,
Моя ти сиза голубко!

Холод все більшає, тебе всю тіпає...
Горнися ж ближче до мене!
В моєму серці давно вже в'ється
Тепле гніздечко для тебе!




14 мая.


Родилась
Юлія Шекера.

* * *
Спориш на стежці з батьківської хати 
Приснився якось (наче й справді був!)… 
…На поверсі заледве що двадцятім 
Мій час дитинний зоряно прогув.

І часом спогади солодкої мандрівки — 
В чуже весніння, в босі спориші — 
Захлюпнуть хвилями, дощем чарівним, 
Гукнуть: "Пірнай у марево — мерщій!.."

Пірну… Надовго? Поки збудить ранок, 
Лукаво усміхнеться далина: 
Спориш той біг квітчастими ярами, 
Та весноньку мою не наздогнав.



15 мая.


ДР Ірини Яцури.

ОСІННЄ
Завмерлих лун відлуння.
Захмарних мрій міраж.
Холодних зір цілунок
І осені кураж.
Спочинь... Душа в тривозі.
Ще буде літо гоже...



16 мая.


ДР песняра
Миколи Грабовського,
тематика песен которого очень разнообразна: от песен для детей до чернобыльских мотивов. 
Сегодня у нас - детская песенка ЗОЗУЛЕНЬКА (муз. В.Кукоби, исп. Дитячий хор Національної радіокомпанії України):





17 мая.


ДР Сергія Стєклєньова.

ОСТАННІЙ ДЕНЬ ЗИМИ
Останній день прийшов зимовий,
І сонце сяє за вікном.
У небі барви кольорові
Сходити тягнуть в гастроном.

Купити в ньому пляшку пива,
Рибинку, пачку цигарок,
І у гармонії із дивом
Присісти мовчки на пеньок.

І уявить собі не важко,
Я бачу подумки процес,
Як відкорковується пляшка
І починається прогрес.

Природа лагідно шепоче –
Кидай роботу, відпочинь.
І ти цього всім серцем хочеш.
Сьогодні п’ятниця... Амінь.

Там, за вікном, немов у казці,
Весняний теплий вітерець...
Тут – кілька цигарок у пачці
І у душі армагедець.

І настрій зранку був чудовий,
Останній вже робочий день,
Останній також день зимовий,
А завтра вже весна прийде.

Чому ж тоді? З якого дива?
Чи дідька лисого? Скажіть!
Знайшлася тут альтернатива,
Щоб все хороше осквернить.

Тепер не радує природа,
І сонце, сто чортів, – ліхтар.
І зустрічаються уроди – 
Все зіпсувати – їхній дар.

І залишається – мовчати,
Чому ж тепер уже радіть,
Як пів відсотка від зарплати
Сьогодні коштує обід?

Як подарунки всім купити?
Гуляє вітер в гаманці.
Від того, як же далі жити,
Я написав рядки оці.



18 мая.


Родилась Валентина Попелюшка.
Звучит песня на стихи Валентини КОЛИСКОВА ДЛЯ КОХАНОГО (муз. М.Герца, исп. Ліліта):





19 мая.


ДР Лариси Каширіної.
На её слова Ігор Шамо написал музыку и получилась песня БІЛЯ РІЧКИ, БІЛЯ ОЗЕРА, которую 
исполняет ВІА Кобза:





20 мая.


Родилась
Олена Коробкіна.

* * *
Цілюще сяйво зірок струмує 
Вночі на землю дощем рясним. 
Дарують спокій краплини струму 
Тім, що світами блукають з ним. 

В долоні вогник та в небі зорі, 
Шляхами морок, самотність, жах. 
Сузір'я тануть, ранковий присмерк... 
Ще б трохи сонця - здолати шлях...



21 мая.


Родился
Сергій Горбатенко.

* * *
Як млосно – дарувати квіти
І зеленіти. Десь. Колись.
І сумувати, і радіти,
Що день на вечір похиливсь.

Шукати в сутінках орбіти
Ніким не знаних партитур,
Щоб старий клен, мов буйний тур,
Не встиг їх віттям простромити.

Як дивно дарувати квіти
І відчувати теплий сум...
Комусь я квіти принесу,
Щоб міг цей хтось в мені горіти.



22 мая.


ДР Петра Запотічного,
песняра. И вот его песня КОХАНИЙ (муз. І.Білозір, исп. Тріо Яворина)





23 мая.


Родился кобзар
Василь Жданкін.
Он исполняет свою (слова, музыка) песню ДОНЬЦІ:





24 мая.


Родилась
Ганна Луцюк.

МЕЛАНХОЛІЯ
Я, мабуть, ніхто...пропущена нота,
вирване тіло старого блокнота,
дика, проклята, дорожня, без нього.
Плутає слід закривавлена тога.

Час витікає зів’ялою цівкою.
Ніч прокидається віщою, гіркою.
Пошуки сенсу, ілюзії, рими,
числа навчать ще нас бути старими,

вірші примусять боятися слова,
воля прокисне як першооснова
руху у пекло. Стривожена тиша
сон виїдає і тіні колише,

дні затирає до сірого звуку.
Вниз до калюж простягаємо руки.
Осінь танцює спустошеним листям.
Знов помираєм до краплі. Колись ти

все-таки знайдеш повістку додому,
знімеш наплечник, запилену втому
і відречешся дороги. Волосся
плутає вітер. Ніщо не збулося...



25 мая.


Родился
Микола Томенко.
На его стихи есть красивая песня (муз. І.Шамо), которую исполняет Віталій Білоножко:





26 мая.


ДР Олександри Гандзюк.

ЧОТИРИ ВИМІРИ ЛЮБОВІ
1
Нею просякнута
вся кров.
А у житті,
мов на тім полі.
І ходить на землі
любов
по вістрі
насолоди
й болю.

2
Червонієш у всіх
на виду
і мої відсуваєш
долоні.
Та вночі, я, мов сонце,
зійду
у твоєму гарячому
лоні.

3
Містом
вночі
хтось розвісив
плакати:
Загублену
любов мою
Прошу
не повертати.
Вона з оливками
п’є мартіні.
Катається босою
в автомобілі.
Читає вірші свої
при свічці.
Купається голою
у річці.
Вона сама вся - із
сонця й зливи.
Маленька, ніжна,
добра, зваблива.
З її подругою
мене застала,
як ніч, зчорніла.
в авто – й пропала.
Особливих прикмет
наче й нема...
Ні, є згадав:
У неї очі, як
терносливи,
кого полюбить,
буде щасливий.
І ще прикмета – тепер
не важлива:
вона безмірно
мене любила.

P.S.Тому, хто душу
її залікує,
винагороду я гарантую.



27 мая.


Родилась
Ольга Шнуренко.

А ЗА ВІКНОМ НІМЕ КІНО
Знайомі, аж до болю, ті незримі кроки,
Які лунають голосніше рік за роком.

Дійти, не впасти, при потребі доповзти,
А потім полетіти в обійми висоти!

Портрет дощу завжди реально романтичний,
А завдяки примарам – ще й містичний!

І ніч-змія підступно заповзає в наші сни,
Зима вже на порозі, й так довго до весни…

Не тільки календар у нас брехливий,
Прогноз погоди також неправдивий…

Всі знають - тиші в абсолюті не буває,
Я чую звуки – жовте листя опадає…

Дощу краплинки барабанять у вікно,
Заснуло місто – за вікном німе кіно…



28 мая.


ДР Володимира Капустіна.

МОЯ ЛЮБОВЕ
Хай в мене небо вечорове, -
Та в душі - весни блакить.
Не залишай мене, любове,
Ані на день, ані на мить.

Не залишай, моя любове,
Як сонце, сонячно світи!
Моє хай серце світанкове
Живе Вкраїною завжди!

Будь як багаття калинове,
Мені дай віри і краси.
Спали мене, моя любове,
Спали... і знову воскреси!



29 мая.


ДР Тетяни Фурманчук.

НА СВІТАНКУ
я чую
твій подих
гарячий
в моє 
охолоджене вухо,
і тихо зітхаю,
бо хочу,
щоб ти 
мій 
закоханий шепіт 
послухав,
коли на світанку
я тіла твого
ледь-ледь
доторкаюсь.
пробач мене любий,
що знов розбудила,
я каюсь.



30 мая.


ДР Каши Сальцової,
песнярки. Песню В МЕНЕ Є МЕН на стихи Каши и музыку Крихітки исполняет кавер-бенд 
Шури-Мури:





31 мая.


Родилась
Наталя Музика.

* * *
Де непроханим вітром
березам болить голова,
Шкультигають лелеки
на прощу осіннього суму.
Ти у пазуху вірша
ховаєш пожухлі слова,
Ти у серці ховаєш
любові розірвані струни.

Перекреслюєш день,
мов чернетку кульгавих думок,
Трафаретно недбало
збираєш років перевесло.
І колись-то запишеш
один лиш вагомий рядок,
Коли крига душі
від чийогось тепла
тихо скресне.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Антошка
эксперт в кофейных вопросах
эксперт в кофейных вопросах
avatar

Женщина Дата регистрации : 2011-06-06
Откуда : Горы Карпаты

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   24/6/2015, 18:32

Фін, де ви? Без вас сумно! Я вже скучила...
Вернуться к началу Перейти вниз
Maximum
ГУРУ кофейных зернышек
ГУРУ кофейных зернышек
avatar

Дата рождения : 1972-07-01
Дата регистрации : 2011-06-03
Возраст : 45

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   25/6/2015, 20:31

и я по Фину скучаю ((( Наверное, мы молчали, и он не стал писать... (((
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   1/7/2015, 02:28

Антошка пишет:
Фін, де ви? Без вас сумно! Я вже скучила...

Maximum пишет:
и я по Фину скучаю ((( Наверное, мы молчали, и он не стал писать... (((

Дівчатка, дуже радий Вас бачити!
Все гаразд. Я продовжую шукати дні народження поетів та поеток. Але хочу завершити трирічний цикл народжень на цій гілці, що є можливим лише за умовою щомісячного розміщення нових імен: до закінчення гілки залишилось 15-16 постів. Надалі гілка почимчикує до архіву. Для закінчення трирічного циклу мені потрібно 10 постів. Продовжувати тему не буду: все складніше знаходити не те що талановиті, а хоча б живі вірші. Не тому, що в природі немає авторів з такими віршами, а тому що не можу такі знайти в Інеті. Три роки української поезії, більше тисячі імен - хіба може не тішити серце нашої кофесмолокомскої діаспори.
Отже, ви зрозуміли - на цій гілці буду з'являтись раз на місяць.
А тепер - Червень. Григорій Храпач сказав: "Червень дбав про нас – ягід нам припас." Прийшов час подивитись, чи всі "ягоди" дозрілі.


1 июня.
 
 
ДР Лариси Петрової.
Сергій Ліфанчук написал песню на слова Ларисы МОЯ ДУША СТОМИЛАСЬ СУМУВАТИ, и сам исполнил эту песню:
 

 
 
2 июня.
 
 
Родилась
Марина Смагіна.
 
Я ВІРЮ В ЛЮДЕЙ
я вірю в людей
і вірити буду -
одна крапля бруду
не змінить речей;
 
я вірю в людей
і в силу їх духу,
і в силу їх віри,
і в силу ідей;
 
я вірю в любов,
у мир, у відвагу,
я вірю у зміни
і краще життя,
 
я вірю, що спраглий
втамує спрагу,
а змерзлий знайде
для себе тепла;
 
я вірю у світ
без війни і насилля,
я вірю в добро,
у людське співчуття,
 
я вірю, він стане
щасливим і вільним
від болю, жорстокості,
іншого зла;
 
я вірю у те,
що в людини є сили,
лишатись людиною
щоб назавжди.
 
я мрійниця? ні -
я просто дитина
ідеї про краще.
а ти?
 
 
 
3 июня.
 
 
ДР Олі Тигри.
 
ЯКЩО ТАК ВАЖКО
Якщо так важко, то чому мене шукаєш?
Чому вірші мої читаєш перед сном?
Навіщо серце собі ще раз розриваєш?
Чого ти знов чекаєш під вікном?
 
Ти геть прогнав, то їдь собі додому,
Не змушуй вимикати телефон.
Та не кажи про мене вже нікому,
Я все одно не вийду на балкон.
 
Так, мені важко, але зранку все зникає,
Давно нікого під моїм вікном.
Здається, сніг. Здається, забуваю...
Я просто біль розбавила вином.
 
 
 
4 июня.
 
 
ДР детской поэтки
Марія Бабенко.
 
НЕ СПІЙМАЛИ
Бабуся внучку запитала:
– Що ви сьогодні в школі вчили?
– Ми нині алфавіт писали,
а ще нам щеплення робили.
– Ти, певно, плакала, Настусю,
І всі тебе там умовляли?
– Ні, я не плакала, бабусю,
Мене медсестри не спіймали.
 
 
 
5 июня.
 
 
ДР Валентини Отрощенко.
 
ГІФКА
воли при ораниці спочили
лежить погонич обличчям у блакить
і чисте поле руйнує його тіло
як зерно
 
 
 
6 июня.
 
 
Родилась
Світлана Яровінські.
Она читает своё стихотворение КОХАННЯ:
 

 
 
 
7 июня.
 
 
Родился
Петро Дужий.
 
НАПИС НА БРАТСЬКІЙ МОГИЛІ
Борців нескорених і смерть не подолає,
На їх кістках собі хоромів слави не зведе
Лукавий враг. Вогнем незгасним запалає
Їх Дух і в переможний бій нащадків поведе.
 
 
 
8 июня.
 
 
Родился
Микита Шаповал.
 
* * *
Чарівний вальс, гнучкий, хвилястий
Лунає й пада на паркет.
Встає й веде знов круг вихрастий
Навколо зали все вперед…
 
 
 
9 июня.
 
 
ДР Олени Буєвич.
 
ФОТОФАКТ
Коли помру, коли воскресну,
й тоді зі мною залиши
оцю безмовну, безтілесну
жагу до милої душі!
 
Я знаю, ідеалізую
минувшину (усе, нема!) –
столицю, всніжену глазур’ю
і наш похід у сінема.
 
І той останній день порожній.
Йшли поруч і ловили гав,
коли фотограф подорожній
нас раптом фотоклонував.
 
Злякались і зніяковіли:
нас упіймали на гачок.
І сипав сніг, неначе стріли
з усіх вселенських дірочок...
 
На плівці ж ми були блаженні,
чужі, так само, як тепер.
І тільки сніг тримав у жмені
нас. Тільки сніг. Не адюльтер…
 
 
 
10 июня.
 
 
Родился
Юрій Сегеда.
 
* * *
І погасне сонце гаряче,
Білий світ упаде в пітьму,
Бо кохана моя плаче
І не каже мені, чому.
 
 
 
11 июня.
 
 
ДР песняра
Олександра Дацюка.
Его песню ЦИГЕЙКОВА ШУБА исполняет гурт ЛесикБенд:
 

 
 
 
12 июня.
 
 
ДР Уляни Дудок.
 
ДРУГ
Потяг. Ніч. Мовчанка і гітара.
Друзі: ти і томик Елюара.
Ніч пливе із мріями у Везі.
Ти - мій друг, з думками трохи crazy.
 
Ця мандрівка майже випадкова:
там чекають вірші і розмови.
Гра в мовчанку – наш душевний стан,
в тебе був із музою роман?...
 
Ти близький по духу пілігрим,
що мовчиш, тобі бракує рим?
І постскриптум: хто із нас письменник -
ти… мій друг? Ти тільки мій…
щоденник.
 
 
 
13 июня.
 
 
ДР Лесі Любарської.
Песню ПОСТУКАЛА ЛЮБОВ на слова Лесі (муз. Л.Горлицької) исполняют В.Заболотний та Л.Горлицька:
 

 
 
 
14 июня.
 
 
Родился
Андрій Тугай,
який багато пише для дітей.
 
* * *
Мамуля учить синеня:
- Як тато двері прочиня
І входить стомлений до хати
Не слід в цю ж мить його питати:
"А що купив?! А що приніс?!"…
Син, рукавом утерши ніс,
Кивнув. Аж ось бринить дзвінок…
Вмить стрімголов помчав синок!
І тато чує голосне:
"Ну, чим порадуєш мене?!"
 
 
 
15 июня.
 
 
ДР Олега Короля.
 
* * *
коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно
розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв
полетить на тривожний дзвінок швидка і з діагнозом пусто_совісно
забере мене у відділення переливання любові
 
дистильована тиша навчить як воно – засинати під цвілою ковдрою
ненароком як це звичайно і буває в сльозливих кінах
скаже медсестра злякано після обходу ранкового
лікарю, ми його втрачаємо його пульс критично спокійний
 
і збереться сивий консиліум який про любов знає все (майже)
сперечатиметься тактовно про вплив часу на душевну саркому
і що тут наука безсила а ти увійдеш і скажеш
я не можу без тебе так довго. пішли додому
 
 
 
16 июня.
 
 
ДР Р.Ївженко.
 
* * *
Ми з тобою разом
Загубились в всесвіті одні...
І йдемо зірковим садом,
А зорі тихі і ясні.
 
Ми з тобою разом,
Мов дві згублені зорі...
Та й всесвіту немає...
Один лиш я, одна лиш ти...
 
 
 
17 июня.
 
 
ДР Світлани Мудрик.
 
ЛІТО
Вже вечір синіє, і тихо над річкою.
Вода щось спокійно шепоче мені.
Комиш прибережний зеленою стрічкою
Дрімає й колишеться в легкому сні.
 
Ось ніч-чарівниця снує поміж вітами,
Усіх присипляє, щось тихо співа,
А місяць з небесними зорями-квітами
Сріблястеє сяйво навкруг розлива.
 
Та ось почалось. Сонце сходить рум'яне,
Красуються в росах і трави, і квіти,
І бджоли гудуть, летячи на поляни,
І радісно сонцю всміхаються діти.
 
 
 
18 июня.
 
 
ДР Костянтина Павляка.
Песня К.Павляка (его слова и музыка) ЯК ЧАСТО Я БАЧУ ВВІ СНІ УКРАДЕНІ ГОРИ (исполнителя не знаю):
 

 
 
 
19 июня.
 
 
Родился
Богдан Андрушків.
В исполнении гурту Отава звучит песня КОЗАЦЬКА ДОЛЯ на стихи Андрушківа (муз. Василя Дунця):
 

 
 
 
20 июня.
 
 
ДР Василя Василашка.
Песня ЗАСПІВАЙМО УКРАЇНІ! на стихи В.Василашка (муз. Олександра Ткаченка):
 

 
 
 
21 июня.
 
 
ДР Романа Голінея.
 
* * *
Одягла сина у вишиту сорочку,
Спровадила до нареченої,
Сіла, а голка й досі руки коле...
 
 
 
22 июня.
 
 
ДР Петра Запотічного,
песняра. Его песню КОХАНИЙ (муз. І.Білозіра) исполняет тріо Яворина:
 

 
 
 
23 июня.
 
 
Родилась
Юлья Пархуцьова.
 
НЕРІШУЧІСТЬ, СТРАХ, ДУРІСТЬ… (НАЗИВАЙТЕ ЯК ХОЧЕТЕ)
не звивай мені тих квітів
я боюсь зівянуть скоро
 
не приходь у мої мрії
я боюсь піти не зможеш
 
не пиши мені листів
я не зможу їх палити
 
не примушуй покохати
бо не зможу розлюбити
 
не складай мені віршів
я боюсь не оцінити
 
не довіряй мені душі
я боюсь її згубити
 
не цілуй мої уста
я боюсь що скоро звикну
 
не дзвони мені так часто
я боюся що набридну
 
не дивись так як ти вмієш
я боюся що здурію
 
не кохай мене так сильно
я боюсь як ти не вмію...
 
 
 
24 июня.
 
 
ДР Богдана Чалого,
детского поэта.
 
СПАСИБІ ВАМ, РУКИ!
Ранок ішов
По великому місту,
Повний весняного
Буйного змісту.
 
Порвані хмари
Над площами мчали,
Дзвінко в дворах
Горобці цвірінчали.
 
Кошичок з квітами
В літньої жінки
Тихо мережили
Теплі сніжинки.
 
Проліски з рук
Переходили в руки.
Гордо на вітах
Гойдалися круки.
 
Пахло калюжами,
Пахло вербою.
Березень кликав
Усіх за собою.
 
Світиться ранок.
Спішать звідусюди
Жваві, хоч трохи
Невиспані люди.
 
Шумно в тролейбусах –
Жарти і смішки.
Декотрі – їдуть,
А декотрі – пішки.
 
Муляру близько
До праці, до діла.
Ось він несе
У відерцях білила.
 
Ну, а з вокзалу,
Де чмихає потяг,
Йде селянин
У рипучих чоботях.
 
Офіціант
З ресторану "Динамо"
І перукар
Поспішають так само.
 
Йде лейтенант,
Аж на вулиці лунко.
Поряд – грузин
З мандаринами в клунку.
 
В куртках нейлонових
Два африканці.
До інституту –
Куди ж їм уранці?
 
З мамою в школу
Школяричок бравий.
Березень. Ранок.
У кожного справи.
 
Біля тролейбусних
Людних зупинок
Вікнами сліпить
Панельний будинок.
 
З п’ятого поверху
(Лоджія справа)
Раптом долинула
Пісенька жвава.
 
Хто там? Дівчатко,
Весняна синичка.
В кучерях – бантик,
Зелена спідничка.
 
Пнеться, по поручнях
Водить руками.
Поряд не видно
Ні тата, ні мами!
 
Взуті у капці,
Аж ковзають ніжки.
Жах! А воно
Не боїться нітрішки!
 
Де ж ви, дорослі,
Безпечні без міри?
Де ж ви, дорослі,
З цієї квартири?
 
Мама затрималась
В тьоті-сусідки,
Баба шукає
По ящиках нитки.
 
Цим скористалась
Маленька онука
І визирає
З балкона, мов з люка.
 
Можна ж зірватися,
Дівчинко мила!
Жах! А вона вже
На поручень сіла.
 
Вигукнув хтось:
— В небезпеці дитинка! —
Вулиця зойкнула,
Всі – до будинку.
 
Дядько в чоботях
І матінка з сином,
Сивий бухгалтер,
Військовий з грузином.
 
Два африканці
І ще якісь хлопці.
З відрами муляр
В лискучій спецовці.
 
Зводить грузин
Свої очі-жаринки:
— Злазь! Я віддам тобі
Всі мандаринки!
 
Дівчинка, бавлячись,
Злізти хотіла.
Але ковзнуло
За поручень тіло.
 
Дівчинка прут
Рученятами стисла.
Дівчинка з криком
Над натовпом звисла.
 
Мить – і впаде.
І в трагічну цю пору
Хвилею руки
Зметнулися вгору.
 
Ніжні й натруджені,
Білі і чорні.
Руки ласкаві,
Рішучі, моторні.
 
Руки невтомні,
Що пестити вміють.
Руки, що сіють,
Будують і миють.
 
Слава рукам,
Роботящим, умілим!
Дівчинка впала,
Неначе на килим...
 
Зблідла, налякана
Аж до знемоги,
Та неушкоджена
Стала на ноги.
 
З криком з парадного
Вибігла мати.
Кинулась доньку малу
Обнімати.
 
— Хто ж рятівник той?
Вшаную кого я?
— Всі рятували.
Немає героя!
 
— Стійте! — А вже
Розбрелися по бруку
Ті, хто підняв,
Простелив свою руку.
 
Дядько в чоботях
І матінка з сином.
Сивий бухгалтер,
Військовий з грузином.
 
Два африканці
І ще якісь хлопці.
З відрами муляр
В лискучій спецовці.
 
Березень. Ранок.
Птахів перегуки.
Березень. Ранок.
Спасибі вам, руки!
 
 
 
25 июня.
 
 
Родился
Григорій Фалькович,
детский поэт.
 
КОМП’ЮТЕРНІ ПРОБЛЕМИ
У комп’ютера проблеми –
Дуже він боїться Еми,
Бо вона хоч невеличка,
Та гидка у неї звичка:
Відбирати в нього мишку,
Потім звать сусідську кішку,
Потім ждати, що вона
Уполює гризуна.
 
Добре, що пухнастий гість
Зранку техніку не їсть.
 
 
 
26 июня.
 
 
Родилась
Ганна Арсенич-Баран.
 
МАМИНА ПЕЧАЛЬ
Виший мені, мамо, хрестиком сорочку,
Дай мені у віно долю золоту,
Приголуб у свято непокірну дочку,
Намалюй на щастя ластівку в льоту.
 
Твоя печаль гірка — росою на покосах,
А молоді літа приходять в тихі сни.
Якби не було нас, чи в материних косах
З'явилася б хоч нитка сивини?
 
Закрадалась осінь в твої чорні коси,
Ми ж не помічали, що біжать літа.
Насміхались часто над життям морози,
Та душа зосталась — зірка золота.
 
Мамочко, голубко, горлице в садочку.
Колискову пісню внуку заспівай.
Серце твоє любить непокірну дочку,
А в душі й зимою розцвітає гай.
 
 
 
27 июня.
 
 
ДР Юлії Починок.
 
* * *
Духмяна просинь, неба голубінь.
Мені незвідана донині осінь
Озвалась клекотом далеких журавлів,
І ластівок привітом стоголосим.
 
Наснилась мені в мареві п’янкім
Незнана і невистраждана досі
Блакитна просинь в погляді твоїм
І ніжний дотик до мого волосся.
 
 
 
28 июня.
 
 
Родился
Віктор Скакун.
 
З ВІЙНИ ВЕРНУВСЯ БАТЬКО МІЙ ДОДОМУ
Йдучи назустріч осіннім зливам
У сорок п’ятім я був щасливий.
З війни вернувся батько мій додому,
Приніс гостинців у мішку своєму фронтовому.
 
Увесь обпалений вогнем боїв,
Пропахлий порохом суворих днів
Він перше хвацько взяв мене на руки,
Радів, що я з’явивсь на світ, і не вбили чорні круки!
 
На грудях тата  сонцем сяють ордени й медалі,
І з вуст його луна: "Навік хай згинуть війни, біди і печалі!"…
З тих пір немало в Пслі стекло води,
А я ж про тую зустріч з батьком згадую завжди!
 
 
29 июня.
 
 
ДР Анни Агапової.
 
ПОВЧАННЯ
Керуючись думками, життя не проживеш!
Думки породжують вагання і страждання.
До серця краще прислухайся, бо помреш
І не відчуєш смак солодкого кохання...
 
 
 
30 июня.
 
 
Родилась
Таня Кириленко.
 
БАНАЛЬНІСТЬ
Самотній. Небо. День. Реальність.
Кохання? Тьфу, банальність.
 
Самотній. Телевізор. Ти напроти.
Не пропонуй, бо я вже проти.
 
Самотній. Пиво. Бізнес. Гроші.
Не в цьому щастя, мій хороший.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Nataly
Admin
avatar

Женщина Дата рождения : 1974-01-01
Дата регистрации : 2010-06-05
Возраст : 44
Откуда : Рио-де-Жмеринка:)

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   2/7/2015, 05:55

Фіне, гілка не піде у архів, вона залишиться тут, просто з однієї теми стане дві. Заповнена, в якій вже не можна буде писати, і нова, з такою ж назвою, де можна буде писати і далі. Будь ласка, не шкодуйте місця. Коли Ви пишите дуже довге повідомлення, сторінка потім не хоче завантажуватись. От наприклад, я з планшету або з телефону не можу прочитати Ваші останні повідомлення, тому що сторінка не завантажується.
Є пропозиція. Давайте я розділю тему на три роки. Тобто буде три теми з Днями народження поетів. І тоді не потрібно буде економити кількість повідомлень. Я Вам обіцяю, що жодна з них не піде у архів. Вони всі залишаться тут.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   1/8/2015, 02:39

1 июля.
 
 
Родился
Володимир Вакуленко-К.
 
ТАТУ, ПОЧИТАЙ!
На столі вечірній чай
Книжка на серванті.
Любий тату, почитай
Казочки строкаті.
 
Про слонятко, як воно
Поливало квіти.
Про посіяне зерно
Сонечком налите.
 
Про котиська Хитруна,
Про руді трамваї.
Сни по небу на човнах
Тихо підпливають.
 
І під час твоїх читань
Дрімки зайдуть в хатку.
Сни розкриють сотні тайн
І прийдуть до татка.
 
Ти втомився теж авжеж –
Щедрий день на працю.
Чай із м’ятою доп’єш,
Сни й тобі насняться.
 
 
 
2 июля.
 
 
ДР В’ячеслава Федченка.
 
ВОНИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ДОВШЕ ВСІХ СВОЇХ ДРУЗІВ
Вони зустрічаються довше
всіх друзів: роки чотири;
уже б одружились, може,
та, кажуть, нема квартири.
 
Він вчить щось не дуже точне
(бувають такі предмети),
перейшов на заочне,
працює ким- і де-небудь.
 
Вона опікає мамку,
яка звикла міцно пити.
Вона заробляє змалку.
Їй, знаєте, не до освіти.
 
Удома то храп, то крики.
То "сволочі" – всі, то – "рідні".
Що нині зустрінеш рідко,
вона із тим має гідність.
 
Та хтозна, може, ще трохи
й звикла б до того дурдому.
Добре, що хоч ці роки
вона уже з ним знайома.
 
В стосунках у них все просто,
так просто, як має бути:
обійми – то їхній острів,
де всі проблеми забуті.
 
Він добре не розуміє,
як сильно їй це потрібне,
та вдячний за кожну мить їй.
То слабшає, а то кріпне
 
зв’язок їх. І мліє серце,
й жага їх єднає знана.
Із ним їй, навіть, здається,
що вдома не все погано.
 
Мило. Хтозна, як далі
склалися б їхні долі.
Та в черговому скандалі
справа дійшла до крові.
 
Все, певно, почалось мирно:
зі ста або більше грамів,
але вже за півгодини
вона зачинилась в ванній.
 
"Золушка" (пральна машина) –
остання її барикада.
І ломиться мамин "мужчина"
з другом, з ножем і з матом.
 
Отримавши її виклик,
ледь не впустив мобільний.
Кинув роботу, вибіг.
І вже за якісь хвилини
 
вломився у її хату
з товаришем, всіх розкидав,
вивів її в парадне,
за двері ущент розбиті,
 
притримуючи за плечі,
які ще здригає відчай.
— Забираємо завтра речі,
ти сюди не вернешся більше.
 
Поживеш у моєї бабусі,
як хочеш. — Уже в автівці
цілує. Її ще трусить.
Проїхав бобик міліції.
 
Товариш довіз на місце:
— ... що треба, дзвони, — поїхав;
на сході блідий зрів місяць.
Вона така слаба й тиха.
 
— Якби не ти.. — Не продовжуй..
— Це вперше? — Так, в такій мірі..
— Як люди звіріти так можуть?.
— Не ображай-но звірів!
 
Посмішка. — Моїх предків
ти ж знаєш.. Отак між п’яні
й сам уже недалеко..
— Ти не такий, не обманюй!
 
— А знати б яким я стану..
Дурні думки, але все ж, це:
побачиш колись мене п’яним,
без роздумів бий! Клянешся?
 
— З любов’ю влуплю по пиці!
— Ти – краща. — Але й ти правий..
Як знати, в якому віці..
як знати, як підуть справи..
 
— Вб’ю! Чула? От не дай боже! —
Погоджуються в обіймах
Усміхнена: — А це схоже,
знаєш, як кажуть в фільмах
 
про зомбі: "Якщо хвороба
здолає мене, помилуй!
Пусти мені кулю в лоба,
щоб я не пішла за ними!"
 
 
 
3 июля.
 
 
ДР Наталі Пасічник.
 
* * *
не сталося нічого – всі живі
хоч втрачено не тільки рівновагу
ти знову прокидаєшся від спраги
і замість склянки наливаєш дві
 
займеться шибка і згорить до тла
лиш зауважиш у пітьмі безкраїй
як дзеркало тремтіти починає
коли б до нього ти не підійшла
 
і як з обличчя сходять кольори
і вже не заглушити і не треба
оте відлуння в голові і небі:
"ну набери його ну набери"
 
 
 
4 июля.
 
 
ДР Богдана Анта.
 
ДЕРЕВА, ДОГОРИ КОРІННЯМ
Дерева, догори корінням,
Земля, безвидна і пуста,
І щось в душі, заскніле від образи...
Зима.
 
 
 
5 июля.
 
 
ДР Ольги Жук.
 
ПУСТЕЛЯ
Чужина. Пустеля. Ніч.
У годиннику пісочнім
Час стікає пальці крізь.
Зорі дивляться вороже.
 
І піщинки у душі,
Світовий годинник сипле.
Спраглий, втомлений. Чужі
Чужина, пустеля, тиша.
 
 
 
6 июля.
 
 
Родился
Опанас Шпигоцький.
 
* * *
Знаєш, Саню-серденько!.. О мила година!
В весну, в лузі темному, ми рвали квітки;
Ніжні твої рученьки плели мні вінки.
"Швидше стане, - мовила ти, - чорна калина,
Ніж покине милого ввік вірна дівчина".
 
В щічках твоїх ніжненьких угнулись ямки,
В ясних чорних оченьках тремтіли слізки;
В руки мої впала, мов маленька дитина.
Стонеш, ніби горлиця, і к груди грудь льне;
Мовиш: "Чи кохаєш, як кохав ти мене?" -
 
Хай, хай люди стануть всі тверді, як камні.
Хай барвінок в весночку зав'яне, посхне,
Білий світ ввесь в чорному потопне в тумані, -
Вірний ввік останусь все коханій я Сані.
 
 
 
7 июля.
 
 
ДР Інги Марс.
 
..ІНВЕРСІЯ КОХАННЯ..
Без почуттів..Якби ж без почуттів
Могли ламатися старі стереотипи.
Вогонь,горів... Він так палахкотів,
Але колись повинен був спалити..
 
В полоні душ,в полоні сигарет
Ти забуваєшся окрилений щомиті.
Те що лишилося,без совісті зірвеш.
Те що лишилося,вмиратиме убите
 
Краплі долонь і очі на обох –
Стара історія,яку не оприлюдниш.
Куди не ступиш - всюди є підвох,
І як не вирішиш - щасливим вже не будеш.
 
Забута скрипка тобою на столі,
Великі зорі стали враз малі
Морозом взялася улітку вдало шибка.
 
Летять по небу диво кораблі,
Летять не озираючись,від болі швидко-швидко,
І їм в дорозі грають скрипалі...
 
 
 
8 июля.
 
 
ДР Василя Вовчка.
 
ЗА ГОРАМИ КАРПАТАМИ
Під дебрями горбатими
На березі Ріки,
За горами Карпатами
Біліються хатки.
 
Мов гілочка відірвана,
Там жменька тих жила,
Що над віками-прірвами
Вкраїну пронесла.
 
Ні чадом, ані інеєм
Не вкрились їх стежки.
Під вітчизняним іменем
До мене йшли батьки.
 
Крізь грози лиха і сльоту
Ішли вони на схід.
Вказати йшли на землю ту,
Де мій почався рід.
 
Позаду десь, позаду десь
Розлук німі хребти,
Нас мати щастям радує,
Теплом душі — брати.
 
Вік буду гідний імені
Людей тих з верховин,
Що із століть прийшли мені
Сказати, чий я син.
 
 
 
9 июля.
 
 
Родилась
Катя Фея.
 
ЯК ХЛІБ І СІЛЬ
Щоразу зустріч і розлука,
Як хліб і сіль.
Тебе нема – нестерпна мука,
Приходиш ти – пекучий біль.
 
І знову осінь на порозі,
У двері стукає дощем
Лежу як листя на підлозі,
Кричу віршем.
 
Що бачу в сні – не пам’ятаю,
Бо я ж не сплю.
Я десь по небу сновигаю,
«Прийди» – кричу.
 
Ти не приходиш ні на крики,
Ні на істерики й плачі.
Вглядаюся у незнайомі лики
Як мертва ходжу, живучи.
 
Знов осінь стукає у двері –
Не відчиняю.
Вона спізнилася, у цій оселі
Мене уже давно немає.
 
 
 
10 июля.
 
 
ДР Галини Хаблак.
 
* * *
Серпневий вечір
вкриває плечі
теплом прозорим,
вечірні зорі
плетуть узори -
сузір'я й гори
домів щоночі
включають очі,
і гасне небо,
мабуть не треба...
 
тобі не треба
безмежжя неба,
тобі та річка -
проста водичка,
тече із крана,
відкрита рана -
дорога млиста,
вогнів намисто
веде по колу
машину кволу,
людину кволу
і магнітолу,
і божевільний
зв’язок мобільний,
і невгамовну,
безглуздям повну
спітнілу душу
з тавром "так мушу"
під чорне небо,
що геть не треба
і геть забуте
в юзі отрути...
 
...а десь за містом,
вогнів намистом,
тінисті нетрі
лісів простерті,
і їм цей вечір
вкриває плечі
теплом прозорим,
і в ньому зорі
плетуть узори
 
 
 
11 июля.
 
 
Родился
Олександр Зеленько.
 
* * *
Запізнє літо в сизім спориші
Долоні після приморозку гріє.
В дворі дідівськім більше ні душі,
Один лиш сонях, виплакавши вії
Від сліз рожевих, листям шурхотить:
Вже корінь всох, хоч поруч є криниця,
Та зачерпнути нікому водиці
І журавля від сплячки розбудить.
 
Принишклий хутір вздовж на півверсти
Шибками видивляється з-під пилу:
Де ж ви, онуки, щоб зірвать хрести
На пустках тих старих, як на могилах?
 
 
 
12 июля.
 
 
ДР Василя Лесіва.
 
* * *
Життя писалось прозовим рядком:
Робота, хата, чоловік і діти,
А світ, неначе книга, за вікном:
Як не читай – ніяк не зрозуміти…
 
 
 
13 июля.
 
 
Родился
Євген Бєляєв.
 
РАНОК
Усмішка сонця,
кава у склянці
Подихом вітру –
наповнилась кров...
 
 
 
14 июля.
 
 
ДР Юрія Завгороднього.
 
* * *
і довгий день –
дарунок долі
як світла свічечка стече поволі
під образами
з Вашого життя ...
згорить усе –
і стрижень каяття
і віск колишньої сваволі...
 
 
 
15 июля.
 
 
ДР Алли Сиси.
 
* * *
І мені, обпаленій, мов глина,
Час прийшов дорослішою бути.
Ллються в пасмах струмені полину,
Мармурове тіло страхом скуте.
 
Світ для мене десь за небокраєм,
А до небокраю – невідомість.
Я стрижем тривожним небо краю
На похмурі хмари нерухомі.
 
Пригорни...
Облиш мене!
Запести!
Не зважай. Та ні, не заважай!
 
Вибач, ніжний, хворість ця небесна.
Ми обидва хворі. Чи то чесно?
Ми один одному сторожа.
 
 
 
16 июля.
 
 
ДР Володимира Ковтуна.
 
* * *
Елладо наша, рідна хато,
Левада, став і вітряки.
Дійдеш з Афін в сусідню Спарту
Як схрумаєш три огірки.
 
Повз вигін — форум, як сновида,
Веде у остракізм, у страм.
Як Парка — баба Степанида
Касандру, кинуту з байстрям.
 
Енеї й Одісеї в мандрах
Чи по Сибірах, чи Європах.
Завжди в селі бракує кадрів.
Грядки сапають Пенелопи...
 
 
 
17 июля.
 
 
ДР Марії Семенюк.
 
НЕДОЛІК ЧИ ЗАСЛУГА?
Я не вірю у те, що бачу.
Я не бачу того, в що вірю.
Не сміюся я вже й не плачу,
забуваю свої надії.
 
І не радість уже, й не смуток,
тільки спокій і ясна дума.
Це не втрата і не здобуток,
не недолік і не заслуга.
 
Я пробачила і прощенна,
ще не радість, та вже не туга.
Моя втрата - це мій здобуток,
мій недолік - моя заслуга.
 
 
 
18 июля.
 
 
ДР Станіслава Жуковського.
 
* * *
Спливає вечір в теплу ніч
І розливає синь, як повінь.
Але для мене, певна річь,
Ця райська ніч, неначе сповідь.
 
 
 
19 июля.
 
 
Родился
Богдан Бастюк.
 
РЯДКИ ЗІ ЗМІНОЮ ТОНАЛЬНОСТІ
Дивилась ніч холодними очима
В твоє вікно. Стелила мокрі коси
На плечі вулиць… Пасмами густими
Розсипала дощу пругке волосся
На щоки стін у пітьмі шелестливій,
На вікон порозмивані квадрати.
Твій тихий сад був тим уже щасливий,
Що міг собі дрімати біля хати
З тобою поруч, хоч і за стіною…
Спізнившись на побачення, відтак
Я змок під вишнею на лаві.
А за мною
В кубельці під калиною їжак
Вовтузився й сопів, неначе клопіт
Великий мав і думав про своє…
Постукував десь потяг на Тернопіль,
Якому серце вторило моє.
Ще спали перші півні, другі й треті,
А я в саду від злості знемагав:
«За що платню бере сільський електрик?
Чом нАрід спати рано так ляга?»
Зринає в серці, напливає в слові
Далека ніч з дощами на виду,
Коли я щиро заздрив… їжакові,
Що жив тоді у тебе у саду…
 
 
 
20 июля.
 
 
ДР Володимира Сапона.
 
* * *
Черемха паморочить голову.
За віщо, в тім чия вина?
Така ще юна й нецілована
На нашій вулиці весна.
 
 
 
21 июля.
 
 
Родилась
Анастасія Онишкевич.
 
УСІМ
Солодких снів усім хто хоче спати,
Туристам незабутніх відчуттів,
Самотній неодмінно покохати,
Сумним в житті – яскравих кольорів.
 
Загубленим знайти потрібний адрес,
Стурбованим – по келиху вина,
І кожному і всім шматочок щастя,
І міст щоб появився, де стіна.
 
І буде все, обов'язково, добре,
Щоб не було загублених років,
Самотні неодмінно покохайте,
Закохані – навічно збережіть.
 
 
 
22 июля.
 
 
ДР Кості Небокрая.
 
ТИМ, ХТО ВТРАЧАВ. І ТИМ, КОГО ВТРАЧАЛИ.
Черствіє хлібина в могильній землі.
Вінок все ж нестерпно яскравий.
Ще й днів сорока не пройшло по тобі,
А хрест уже трохи іржавий.
 
Та й вбік похилився. І геть відсирів
Портрет,що стоїть біля свічі.
Ніким не порушена цнота полів
Тепер загляда йому в вічі...
 
Тут тиша і спокій. Блукають хмарки
По ніжно-блакитному небу.
Тут все полонили здичалі квітки
Від цвинтаря й далі до степу.
 
І риють ліворуч вже постіль комусь,
Праворуч чиюсь засипають.
Настане мій час, і я поряд вкладусь -
Усі тут колись засинають...
 
Та все ж роблять вигляд, що це не про них,
Що їх омине і відпустить.
Та ложе останнє - єдине для всіх,
Нікого воно не пропустить.
 
Прокинемось вдома, а спатимем тут -
Хто знає, коли то настане?
Коли вже Осіріс покличе на Суд,
Й земля у обійма замане?
 
Як ми вже потонемо у небутті
Й пізнаєм,чого ми не знали,
Чи будемо марити ми про світи,
Що їх за життя уявляли?
 
Глухих своїм співом там будять німі,
Сліпці їх малюють портрети.
Там смерті не знають та вічноживі
Всі ті, хто вже встигнув померти.
 
І може відкриють вони нам Буття,
Й нарешті усе проясниться.
А може насниться нам ціле життя...
(Чи може оце воно й сниться?)
 
 
 
23 июля.
 
 
ДР Софії Герасимюк.
 
* * *
І тільки очі видають щасливих.
Вони ховаються у літніх зливах.
І тільки думи видають нещасних.
Вони ховаються в словах невчасних.
 
 
 
24 июля.
 
 
Родилась
Євгенія Чуприна.
 
* * *
Летить мені у пику сніг –
Блідий, лапатий, а
Я весь цей сніг, лапатий сніг
Гребу лопатою.
 
Коли покину твій палац,
І час покришиться,
Лопата ця, як сон про нас,
Тобі залишиться.
 
 
 
25 июля.
 
 
ДР Джексона Пейна.
 
* * *
А взагалі ти ідеальна як на мене,
але можливо ти не для мене?
 
 
 
26 июля.
 
 
Родилась
Марина Русанова.
 
ЛЮБЛЮ УКРАIНСЬКУ ПРИРОДУ
"Люблю українську природу
гарячий борщ, холодну воду,
люблю налисники в сметанi,
ковбаски смаженi, рум'янi,
галушки з салом й часником,
вертуту з кислим молоком,
люблю дiвчат гарненьких дуже,
тих особливо, що без мужа",-
колись так дядько промовляв.
Поїсти вельми полюбляв.
Вiд нього вiдстаю не дуже,
от лиш дiвчат не люблю, друже,
крiм тих, що гарно пишуть вiршi,
бо не такi вони, як iншi,
i зрештою, менi байдуже,
чи мають, чи не мають мужа.
Я, взагалi, люблю багато,
так, як i ти, гурмане-брате.
Якщо все це нам не любити,
навiщо було б в свiтi жити?
Скажеш, до чого тут природа ?
Ну що то у людей за мода
чiплятись зайвий раз до слова!
В макiтрi ж в мене не полова,
то все хтось вигадав до мене,
щоб смажить шашлики пiд кленом,
зiбравшись купою народу.
Кажуть:"Ми йдемо на природу!..."
Й слова передати годi,
як добре пiсля них природi!
Цей приклад брати не стараюсь,
бо дуже добре почуваюсь
i з кухлем, повним киселю.
Природу й вдома я люблю!
 
 
 
27 июля.
 
 
ДР Андрія Хименко.
 
* * *
Небогата в мене хата, навіть вбога,
Та багата й пелехата в ній тривога,
Втіхи, й радощі, й достатки – геть нечасті,
В ній роками всі ждуть лиха і нещастів!
 
Не зміню її на пишну і багату,
Бо волію свою власну мати хату,
Бо в ній краще мені жити і тому ще,
Що тут рідність, честь і совість – звік живущі!
 
 
 
28 июля.
 
 
ДР Лесі Романчук.
 
Я НЕ ВПАДУ
Я не впаду. Хоч зла недоля часто
Веде мене по тонкому льоду
І підставляє ніжку, щоб упасти,
Я послизнуся. Та не упаду.
 
Вас не потішить зойк мого падіння,
А сльози співчуття — то не мені.
Я не впаду зі скелі на каміння
І рук не закаляю у багні.
 
З вершин, які судилось підкорити,
Я оберу високу і круту.
Чим вища скеля, тим сильніший вітер.
Та будьте певні: я не упаду!
 
 
 
29 июля.
 
 
Родился
Володимир Науменко.
 
* * *
Могилка мамина, могилка татова –
Перса землі.
 
 
 
30 июля.
 
 
ДР Євгена Титикайло.
 
* * *
Могли б ми бути кращі серед кращих
У власній хаті і на власнім полі.
Чи й нас запишуть в грамоту пропащих
Нащадки наші, що зреклися волі,
Що проміняли мудрість і відвагу
На дзвін монет і рабську колимагу?
 
 
 
31 июля.
 
 
Родилась
Свiтлана-Майя Залiзняк.
 
І ОПАДАВ ПИЛОК...
Вона дивилася - волога, млосна -
І шепотіла: "Маю кілька вин...".
Струміли вірші, блискотіли коси.
Метелики летіли з тятиви...
 
Комусь була жадана, цільна, гожа.
А я хотіла швидше у трамвай.
І опадав пилок на загорожі.
Лякало і бентежило "чекай...".
 
Мої троянди над батистом білим,
Її хвилеві доторки, ром-чай...
Чогось вона у вечір той хотіла.
А я сказала: "Темно. Де свіча?".
 
Тепер такі спіткання вельми в моді.
Земля двигтить...
Заслабли три кити.
Ми з нею випекли млинці на соді.
Її рука тремтіла: "...тільки ти...".

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   2/9/2015, 19:58

1 августа.
 
 
ДР Володимира Чуйка.
 
* * *
Батьки мої, Параска і Лука,
Гучного слова не сказали зроду,
Не присягалися у вірності народу,
А працювали в полі до смерка.
 
Батьки мої, Параска і Лука,
Коштовностей блискучих не надбали,
По парі хромових на празник мали...
А скарб єдиний - совість нелегка.
 
Батьки мої, Параска і Лука,
Ніколи на ставку не загоряли,
Мене, малого, дуже дивували,
І пам'ять ця тепер мені гірка.
 
Батьки мої, Параска і Лука,
Не мандрували, вам скажу нарешті.
Щоправда, тато був у Будапешті,
От тільки добирався пішака.
 
Батьки мої, Параска і Лука,
У телевізорне віконце заглядають,
А спогади поволі пропливають,
Мов надвечірня степова ріка...
 
 
 
2 августа.
 
 
Родился
Богдан Мельничук.
 
РАНОК НА ВУЛИЦІ КИЇВСЬКІЙ
(Смачний диптих)
І
Нікому не скажете?
Вам лиш признаюсь,
Що їсть на сніданок зі мною
Вона.
Чомусь всі знайомі
уперто вважають,
Що це достеменно
якась дивина:
 
Чи то ананас,
а можливо, і ківі,
Чи манґо, чи, може
з папаї цей плід...
То скажу вам щиро: Вона
тому в тілі,
Що страва вкраїнська
лишає в ній слід.
 
Ця страва в духовці,
а пахне так смачно...
Невже ви вгадати
не годні ніяк?
Тоді приготуйтесь,
нарешті вам скажу:
Картопля з цибулею.
Ось воно як!
 
ІІ
Губи з олією,
Очі із мрією,
Я із Марією...
Все!
 
 
 
3 августа.
 
 
Родилась
Іванка Стеф'юк.
 
* * *
По червоні маки
по ранкових росах
сонце зустрічати
йду притихла, боса,
 
коли сон не сниться,
в казку не відносить,
мої босі ноги
носять мене, носять
 
по широкім полі,
по дорогах тихих,
де лиш я і сонце -
два світи великих.
 
 
 
4 августа.
 
 
Родился
Олександр Чемеров.
Песня В КРАЇНІ ІЛЮЗІЙ (слова О.Чемерова, муз. Димна Суміш, исп. Димна Суміш):


 
 
 
5 августа.
 
 
ДР Катерини Горчар.
 
* * *
Залюблена у світ оцей до краю,
У твоє серце ніжність переллю,
Я знаю все.
Нічого я не знаю.
Лише люблю тебе, люблю, люблю.
 
 
 
6 августа.
 
 
ДР Юрія Кібця.
 
* * *
Всього на два удара пульсу
Воно від Cмepтi вiдcтaє.
Густиме сніг по перехрестю,
Чи серпень пастиме гусей,
Одначе з гідністю та честю
Зустрінем названих гостей.
Ти, Серце, підеш у відпустку,
А я зостанусь тайкома.
Якби ще два удари пульсу
Було в запасі... так нема.
 
 
 
7 августа.
 
 
ДР Лео Нардо.
 
ПРАПОР
Живемо... Від дня і до ночі...
Зітхаєм... Молись і терпи,
без права заплющити очі
на вкриті снігами степи...
 
Де виє голодна пантера,
щодня, щохвилини, на біс...
І паморозь... На БеТееРах
і на інсталяціях з гільз...
 
Щока, із кристалами солі...
Ти плачеш?! Радій! Ти воскрес!...
І прапор, що символом Волі,
на фоні ранкових небес.
 
 
 
8 августа.
 
 
ДР Валентини Кузьменко-Волошиної.
 
* * *
Я хочу жити так,
Щоб серце билось в такт
З гарячим серцем
рідного народу.
 
Щоб квітка й колосок,
Джерельної ковток
Були мені не в борг,
а в нагороду.
 
 
 
9 августа.
 
 
ДР Ореста Масикевича.
 
ОСІННІЙ РОНДЕЛЬ
Моєї казки журавлі
летять вечірньою порою;
жалем трійливого настою
я ваблю тінь їх до землі.
 
Летів би я на їх крилі
коли, кутастою стрічою,
моєї казки журавлі
летять вечірньою порою.
 
Жалів осінніх скрипалі
скидають з неба крик луною
як перед безвістю глухою.
І губляться у сірій млі
моєї казки журавлі...

 
 
 
10 августа.
 
 
ДР Олега Вістовського.
 
* * *
Приснилось: ніби кликав телефон
Мене до себе, щоб від тебе звістку
Зміг я почуть про клятий закордон...
Ступив враз крок від заспаного ліжка.
 
А то, напевно, був насправді сон -
Коли я трубку ухопив у руку,
Мій друг-товариш чорний телефон
Лише гудками простогнав у вухо.
 
 
 
11 августа.
 
 
ДР Олени Дуб.
 
* * *
Ніжність приходить ввечері,
Може, після вечері,
Може, після тихого
Стукоту в двері…
Може, сама приходить,
Може, на пейджер скине,
А, може, й узагалі не прилине…
Хто її зна – дитина…
 
 
 
12 августа.
 
 
ДР Марії Дзюби.
 
* * *
Українці!
Хай Бог не збавить вас опіки,
Хай,Милостивий, вам поможе,
Щоб дивувати вічно світ, як древні скіфи.
Лише не дай, не дай вам, Боже,
Як скіфи зникнути навіки,
Щоб крізь віки постать лиш дивним міфом.
 
 
 
13 августа.
 
 
Родилась
Адріана Яремчук.
 
ДОЩ У ПЕРСНІ
Хтось розбив на небі склянку,
Тут весною трісло серце…
Так зродився з лона ранку
Дощ у персні мокрих терцій.
 
 
 
14 августа.
 
 
ДР Володимира Базилевського.
 
* * *
Закохані сліпі й щасливі сліпотою.
Ти тільки подивись: ось на пероні двоє.
Ось він, а ось вона, обличчя – до обличчя,
в скорописі їх днів цей день, як знак окличний.
Спізнавши молочай розлуки і розпуки,
мовчать вона і він, та розмовляють руки.
 
Вони себе лишень, вони себе лиш бачать.
Благословенна будь видющість їх незряча,
що нас не поміча у захваті й покорі.
Вони як соло тут, в людськім строкатім хорі.
Щось лопотять своє, беззахисні, як діти.
Два серця, два життя у круговерті світу!
 
 
 
15 августа.
 
 
ДР Віктора Зубара.
 
ПРОЛІСОК
В коряві двері лісові скрипучі
Постукав пролісок малий, як гном.
— Заходь, заходь! — і дуб кивнув верхом.
Як не боїшся приморозків злючих.
 
І от він, босий серед клаптів снігу
На ніжці з гордістю стоїть,
І від його лункого весно-сміху
В барлозі прокидається ведмідь...
 
 
 
16 августа.
 
 
Родился
Михайло Дубецький.
Песню на его слова КАЖУТЬ: "ЛЮБОВ НЕ ВІЧНА" (муз. его же) исполняет Валерій Маренич.


 
 
 
17 августа.
 
 
ДР Майї Котек.
 
* * *
Я залежна від твоєї посмішки,
Легких наркотиків вже замало.
Так дивно, коли перехожі
Викликати можуть залежність.
 
Мій день - то суцільне чекання
Твого погляду і ніжного вигину
Губ, що приховують істину:
Ким для тебе я є, хлопчику.
 
Не закохане серце, не займане.
Просто хочеться інколи доторку
До душі, що у тиші самотності
Забуває, як то бути із іншими.
 
Літні ночі, зірки, що захоплюють,
Дружній сміх та пляшка червоного.
Я прагну не зійти лише з розуму,
Мати друга, який буде поруч.
 
Молюся, щоб мене не душило,
Не робило мені так боляче
Відчуття, що ніхто не повернеться,
І у світі я одна самісінька.
 
Благаю, тільки не йди.
Не лишай мене тут в самотності.
Ти лише перехожий, але
Я залежна від твоєї посмішки.
 
 
 
18 августа.
 
 
Родилась
Ліліана Косановська.
 
* * *
Тополя губить цвіт, а я літа марную,
Живу, немов топлюсь у спіненій воді,
Краплинами імли зависну-заночую,
Де росами бринять світанки молоді.
 
Ласкавим вітерцем зупинюся край поля,
Нагомоню житам свої співучі сни.
Тополя губить цвіт, а я марную долю –
А я, а я... а я – у літо без весни.
 
 
 
19 августа.
 
 
ДР Дарії Рихтицької.
 
* * *
Часто
Людські
Надії
Не вміщуються
У простір
Мрії ...
 
 
 
20 августа.
 
 
ДР Лідії Огурцової
и детский стишок от неё.
 
НЕМА У ЩО ОДІТИСЯ
Сумно мені в дзеркало дивитися,
Знов нема у що мені одітися!
Я шафи у себе перевірила,
Платтячка усі я перемірила.
 
Коротеньке в клітиночки?
Таке ж є й у Галиночки.
А джинсові спіднички
У 3oї та в Марічки.
 
Ось червоненьке платтячко
Улюблене моє -
Є у подружки Танечки,
У Любочки теж є.
 
Мені як не журитися?
Нема ж у що одітися!
 
 
 
21 августа.
 
 
ДР Дмитра Креміня.
 
* * *
І.
Корова задивилася в колодязь
І впала поміж місяць і зірки.
Ніде її сьогодні не знаходять
Ані господар, ані пастушки.
 
Сама вона не вибереться з пастки.
А як знайдуть і витягнуть скоріш –
Уже вона не буде в лузі пасти,
А тихо піде під різницький ніж.
 
І нам колодязь – яма оркестрова,
І контрабас гуде, як голос бід.
А з неба озивається корова,
І плаче стежка босоногих літ.
 
Літак у небі креслить кола срібні,
Колодязні ридають журавлі,
Неначе й ми нікому не потрібні,
Останні українці на землі.
 
А живемо у центрі – наче збоку,
На перехресті тисячі доріг.
І воду цю колодязну глибоку
Бере на небо чорний одноріг.
 
ІІ.
Живуть мислителі й оратори,
Звідколи світ – сто тисяч літ.
А треба сіяти й орати,
А ще й збирати чесний хліб.
 
А там, де зерна, є й полова.
Та на поверхню вирина
Не пил словес, а мука слова
в мить перед сходженням зерна.
 
А пастушки в нічне і досі ходять,
І ту корову досі жаль мені,
Яка упала в зоряний колодязь,
А світло згасло в мами у вікні...
 
 
 
22 августа.
 
 
Родился К. Сидорчук.
 
* * *
Ніч безсоння пророкує.
Вальс танцює вітерець.
І закоханість крокує
Через серце навпростець.
 
Від питань насущних втечі
Вимагає п'янкий щем...
Як же хочеться в цей вечір
Поцілунків під дощем.
 
 
 
23 августа.
 
 
Родился
Олексій Кононенко.
Песня Олексія ДОНЮ, МОЯ ДОНЕЧКО (муз. М.Свидюк, исп. неизвестен):
 

 
 
 
24 августа.
 
 
Родился
Олександр Козинець.
 
МА (НЕНАРОКОМ)
– "Занадто відповідальний
І трохи занудний, ма…
Я не в пальто...
Чесно, у теплій куртці!
Увечері буду пізно.
Холодна тепер зима,
А я недолюблюю сніг,
Особливо коли в маршрутці.
Ще не люблю Новий рік.
Причину ти знаєш, ма...
Бо мій Дід Мороз
Був у дитинстві не татом.
Я хліба куплю...
Ти плакала не дарма.
...і масло, і цукор...
Не треба йому дорікати!
Вечеряй сідай, не чекай.
З’їв кашу і рибу, –
Кажу ж, не голодний!
От візьме – і прийде.
Завариш нам чай?
Я просто для цього
 
Зробив кілька кроків.
Ну що-що?
Узяв подзвонив...
Ти ж знаєш, що я
Пробачаю пороки."
– "Та як він?.."
– "Нормально.
Нас теж привітав.
Просив передати:
"З Новим ненаРоком"...
 
 
 
25 августа.
 
 
ДР Олександра Хмельовського.
Валерія Новікова читает его стих КІТ МАРТИН:


 
 
 
26 августа.
 
 
ДР Лесі Мовчун.
 
* * *
Іще є мить — від поштовху до втечі.
Іще є мить...
Лишитись чи піти ?
 
 
 
27 августа.
 
 
Родился
Павло Білецький.
 
МУЖИК ДА ГАДЮКА
Езоп розказує,що десь один Мужик,
Хоч вельми сердобольний,
Да трохи божевольний,
Зимой пішов на тік.
Аж бачить на снігу здубілую Гадюку.
І збідкався над нею да й взяв як добру
в руку;
Забув, що гаспид змій
І звіку злий-лихий,
Що за добро і звик точити яд в одплату.
Приніс його у хату
Й до печі положив,
Одігрівав з жалем да так і одігрів.
Ледве в крові лихій душа заворушилась,
Та враз і злість ізнов гадючка воротилась.
Роззяяв писк, сичить,
Клубиться, шелестить
І жало точить враг за ласку щиру
Да сичеться добродія вкусить.
Мужик поостеріг да ухопив сокиру.
"Згинь, лютий гад", — казав.
І на шматочки невдячную розтяв.
Од злого за добро жди певно віроломства.
Отож услід йому за те готова й помста.
 
 
 
28 августа.
 
 
Родилась
Олена Князєва.
 
БУРУЛІ ПАДАЮТЬ ОБЕРЕЖНО
Бурулі падають обережно,
Хвилюватися з цього зайве.
Бо небо, майже безмежне,
Життя, майже останнє.
 
І сонце сяє мов хворе,
Як пляма світу сумнівна.
А я поїду на море,
І встигну, мабуть, до півдня.
 
Бурулі падають обережно
Дивись під ноги, не дивись вгору,
Ступаючи цією стежкою,
Не зважаючи з дому йдеш, чи до дому.
 
Не зважаючи на об’яви,
На оголошення у місті.
Бурулі падають обережно,
Бурулі падають звідси.
 
Я вже перейшла світлофори,
Перебігла всі місця з застереженням.
Пререстибнула снігові прірви, льодові гори,
Проїхала знаки з обмеженням.
 
Вже майже прожила зиму,
З повним вікном холоду.
З білими брудними стінами,
З асфальтованими тротуарами солоними.
 
Мені не треба пояснювати
Закони тяжіння або кохання.
Бурулі падають постійно
Тримай мене міцно, як востаннє.
 
Коли ти мене так тримаєш
І шепочеш мені вірші,
Мені байдуже, чи бурулі падають,
Мені байдуже, чи вони вбивці.
 
Що поробиш, яв від тепла
Дах ридає бурулями скляними
Я без тебе тану і зриваюсь з даху або з вікна
А ти, навіть, не читаєш об’яви…
 
 
 
29 августа.
 
 
ДР Марії Маткобожик.
 
* * *
Тут запах цвіту промайне-сяйне.
Такий врочистий, аж подаленілий.
Ти не впізнаєш в цвіті тім мене.
Здивуєшся: взялася звідки сила.
 
У безлічі замаяних облич
Шукати будеш, але вже даремно.
Бо я сама пройшла крізь ночі клич
І лячно було в тих обіймах темних.
 
Отож цвіту – роняю цвіт в росу.
Дивуєшся чи, може, і не бачиш?
Я пелюстки лише тобі несу.
А яблука? Дозріють ще! Побачиш!
 
 
 
30 августа.
 
 
ДР Каті Вельської.
 
* * *
Не залишай наодинці жінку,
Вона придумає море всього,
Знайде нову тобі половинку,
Позбудеться стрімко спокою свого.
 
Вона тричі тебе покине,
Попрощається, поцілує востаннє,
І у відчай далекий порине,
Бо ти - це ж останнє кохання.
 
Вона уявить тебе в іншій,
У жінці, що тебе кохає,
Можливо милішій, гарнішій,
Що сантиметрами тебе забирає.
 
Не залишай наодинці жінку,
Бо сама вона, мов дитя,
Що зламало останню машинку
І не знає для чого життя.
 
 
 
31 августа.
 
 
Родилась
Марія Вундер.
 
СМІХ ТА Й ГОДІ
Підсніжники напилися - заблудилися,
коти мартовські - пробудилися.
На вікні п'яні квіти,
під вікном - майбутні діти.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   18/10/2015, 12:21

1 сентября.
 
 
Родился
Ігор Рубцов.
 
МУДРІСТЬ СУЛТАНШИ
Звичайний день, спекотний і скажений,
А ввечері – нащадки і… жона!
– Володарю, – звернулася до мене
З усмішкою чарівною вона.
 
І знову, переповнений коханням,
Готовий підкорити океан,
Останню копійчину без вагання
Несе тобі твій вірний "сулейман".
 
Я захистом тобі довічно буду,
З надійних рук, не бійсь, не відпущу.
Одне слівце зробити може чудо.
А ще… додай тарілочку борщу.
 
 
 
2 сентября.
 
 
Родился
Павло Филипович.
 
* * *
Жовтих плям тривожне коло,
Слів байдужих кайдани.
Може, сонце прохололо,
А як ні, то поверни
 
Не ясні дарунки травня,
Не троянди, не вогонь -
(Буйна радість - радість давня,
Мов пісок з сухих долонь).
 
Поверни оті прозорі
Молодого серця дні,
Спів і працю у просторі,
Гук возів у далині,
 
І у вирій перші шуми,
І озер безхмару дань,
Золоті човни задуми,
Легкоплинний час розстань.
 
 
 
3 сентября.
 
 
ДР Наталки Поклад.
 
NATURALIS
Температура плюсова,
спідничка — міні,
і серця вихори-дива,
і сміх кармінний.
А пташка пурхає: злітай!
І стежка пахне;
і вуст очікують вуста,
і сонце-знахар
тобі шепоче:
холод вмер,
тож геть колготки,
і кожна жінка відтепер —
нектар солодкий...
 
 
 
4 сентября.
 
 
Родилась
Вікторія Гала.
 
ЩОСЬ ЗІ МНОЮ ДИВНЕ…
Чи то любовна лихоманка,
Чи пристрасть до чужих віршів...
Вже повсідалися на ганку
Перемивать кістки дощі.
 
І навіть пес з-під лоба дивить,
Обгавкує вчорашню миску.
Він знає: щось зі мною дивне...
...А за вікном зима і вітер свище...
 
 
 
5 сентября.
 
 
ДР Вадима Стасюка.
 
ДИТИНА
Маленька дитина,
дівчисько худеньке.
Роздерті коліна,
обличчя бліденьке.
 
Сумні оченята
блищать полохливо.
Не може кричати:
Безправна, безсила.
 
Стоїть на розпутті
шляхів. Ніби клята.
Роздіта, роззута,
волосся кашлате.
 
Немає родини:
Ні мами, ні тата.
Є дядько єдиний -
Страшніший за страту.
 
Жене не світанку
по людях, жебрати.
Щоденно, щоранку...
Кому захищати?
 
Кому ти потрібна,
дівчисько? Нікому!
Тому і виходиш
ще вдосвіта з дому.
 
Маленька дитина,
мала моя доня...
Стоїть - Україна
і тягне долоню.
 
 
 
6 сентября.
 
 
Родился
Ігор Гургула.
 
* * *
Скоро Різдво –
І душа стрепенеться.
Впала сніжинка розтане.
Все, що від щирості –
Ляже на серці.
Бог-немовля
Запрягає вже сани…
 
 
 
7 сентября.
 
 
ДР Івана Котовича.
 
* * *
І пригорне старого козака
Земля-праматір у чіпкі обійми,
І стихлий Місяць полотнину вийме,
І зорями заплаче звисока…
 
Земні й небесні грозові стежки
Героя, що не зрікся Батьківщини,
Благослови, заквітчана калино, –
Благослови врятовані віки.
 
 
 
8 сентября.
 
 
Родилась
Альона Крилова.
 
ОСІННЄ РОЗКРИЛЛЯ
У морі неба білий дим і сині хвилі,
Сумне й прекрасне віддзеркалення полів,
Посеред трав стеблинки квітів посивілі,
Вгорі - загублені сузір'я журавлів.
 
Величність осені завмерла в ніжній смуті:
Радіє й плаче яблуня німа,
Стоять озера в срібній вічності окуті
І сонце в тихім космосі дріма.
 
І хмари сиплять золото на гілля,
Дощі несуть життя і кличуть в сни.
Осіння мить дала душі розкрилля
Й застигла в ній криштальними слізьми.
 
 
 
9 сентября.
 
 
ДР Ірини Герасим'юк.
 
* * *
Без тебе.За вікном
Обридлий січень.
Та, сподіваюсь,
Він не вічний.
Я знову оживу.
І лиш чекатиму
Тебе й весну.
Тебе – весну.
 
 
 
10 сентября.
 
 
ДР Анатолія Махонюка.
 
* * *
Щоднини я в собі уперто, люто
Підступні переборюю жалі,
Бо в пам’ять залишить хочу людям
Не тільки горбик чорної землі.
 
 
 
11 сентября.
 
 
ДР Івана Мірошниченка.
 
ПОЕТОВІ
Не вір, що битви відгули,
Не жди солодкої хвали.
Аби воскреснути в прийдешнім,
Умри сьогодні від хули.
 
В моїй добі,
В твоїй добі,
Що день – то бій,
Що мить – то бій,
І поступатись не тобі,
Хоч як би час тебе не горбив.
 
Не сум сумнівної краси –
Велику думу пронеси,
Бо що ти людям віддаси,
Порожній, наче в старця торба?
 
 
 
12 сентября.
 
 
ДР Віктора Чабаненко.
 
НА НІМЕЦЬКИЙ МОТИВ
Бліденька квіточка з трави
До мене мовила: "Зірви…".
А я у відповідь: "Е, ні!
Навіщо ти така мені?
Як не тепер, то, певно, влітку
Знайду собі я кращу квітку".
 
 
 
13 сентября.
 
 
ДР Миколи Махінчука.
 
* * *
У тітки Одарки – свій календар,
У неї – своя історія.
В серці запечені сотні дат –
Висівок з алегорій.
Вона не любить їх часто згадувати,
Вона ненавидить хронологію,
Що бавить смутком,
Не вміє радувати,
А тільки підламує ноги.
Від чого так рано вона посивіла
І вицвіли очі...
А як блищали.
Хотілося жити ранками синіми,
А доля періщила жінку дощами.
Був сокіл – загинув,
А соколята...
Ну хто їм придумав долю?
Що часто дурманила хату м’ятою
І тикала спотинця дулі.
Забути?
Ніколи. Тієї дитини...
Страшний тридцять третій...
Попухли діти,
Сусідка в хустині
Ховала з дочки котлети,
А потім сконала в льоху людоїдів...
Їх там багато було за сільрадою...
Ой, горенько-горе...
І дітися ніде,
І нікому дати раду.
Ой, горе-горенько...
Хіба ж ти єдине?
Хіба ж ти їх обминуло надалі?
Обдертій,
Струпаній,
Їй снилась хлібина
З такими ж голодними у майдані.
То ж як їй було толочити пшеницю,
Коли із району той бігав з наганом,
Кричав:
"Сочувствуєш фрицу?
Пали!
Толочи ногами!"
Брела.
Толочила.
Жувала зернини.
Дурманило розум:
"Сховати б, сховати..."
А небо гойдалося синє-синє
У переміжку з матом.
Вижила.
Сплавно платила позики.
Вижила.
Несла в комору важкі трудодні.
Здається, загоїлось,
Почула музику,
А музика грала ж бо їй одній.
А музика грає на схилі віку,
В старенькій хаті, старій душі.
Онуки не лізуть до баби у вікна
І рано приходиться світло гасить.
І знову приходять видіння долі –
Листається вік-календар.
Пам’ять прожите оголює –
Сотні запечених дат.
 
 
 
14 сентября.
 
 
Родился
Володимир Масляк.
Тарас Компаніченко и Михайло Качалов исполняют песню ЗГАДКА на слова В.Масляка (муз. М.Вербицького):
 

 
 
 
15 сентября.
 
 
ДР Василя Ярмуша.
 
* * *
Боже!
Як хочеться жити!
Жити!
А не існувати.
Душу коханням обмити,
Серце – народу віддати.
 
 
 
16 сентября.
 
 
ДР Анжели Пампурак.
 
* * *
Ти випив мене наче сік по краплинці,
Згубивши всі мрії свої й почуття.
За мить, залишившись уже наодинці,
З полегшенням скажеш: "моя й не моя…"
 
Я зараз востаннє погляну в ті очі,
Де більше немає надії і мрій.
І далі я буду, як зараз, щоночі
В пітьмі шепотіти: "ти мій, лише мій"…
 
 
 
17 сентября.
 
 
ДР Білоус.
 
Я ЩАСТЯ СВОЄ ВИШИВАЛА
Не спалося… Зорі в вікно заглядали.
Прожите життя, наче фільм на екрані.
І раптом, як в казці, чаклунка з’явилась:
– Що хочеш, проси – я зроблю, щоб здійснилось!
 
– Дай мені щастя, – несміло прошу, –
Нехай я у радості дні проживу.
– Ну, що ж, – чарівниця зникала вже в небі, –
Ти виший його й щастя прийде до тебе!
 
Я шию, гаптую у полі пшеницю,
Синь-озеро й ріки, грімницю-зірницю,
Покоси і луки, Карпатськії гори,
Ліси, переліски, степи неозорі.
 
– У килимі цим Україна постала, –
Всміхнувшись привітно, чаклунка сказала.
 
Я знов вишиваю… Над плесом ставка
Калинонька в росах, шумить осока.
Над Сеймом летять журавлі в високості.
Отави шовкові ждуть осінь у гості.
 
– Це ж рідне село ти своє вишивала, –
Помовчавши трохи, фея сказала.
 
Ну, що ж мені вишить? Он там біля хати
В вишневім садочку грайливе дівчатко.
Голівку барвистий віночок квітчає.
В руках воно сонця промінчик тримає.
 
– Дитинство своє шовком ти вистилала, –
Замріяно й ніжно чаклунка сказала.
 
Затискую в п’яльця шматок маркізету
І думаю довго над новим сюжетом.
Я вишию юнку в казковім світанні,
Спів солов’їний в діброві весняній.
 
– Ти юність прекрасну свою вишивала, –
В задумі чаклунка мені проказала.
 
Ой, як же чаклунці мені догодити?
Беру полотно, підбираю я нитки .
Я вишию неньку з синочком в колисці,
А донечку в зорянім поруч намисті.
 
– Це ти материнство своє гаптувала, –
Лагідно так чарівниця сказала.
 
Тепер вже я знаю, що вишити мушу –
В рушник вишиваний вкладу серце й душу.
Розетки і ромби, кривульки і хміль.
Червоне і чорне – радощі й біль.
 
Рушник чарівниця до зір підіймала,
Мотиви із хрестиків вмить розгадала.
– Це долю жіночу вишила ти.
Гаптуючи радість, прийшла до мети.
 
– Яке ж іще щастя потрібно тобі?
Зросла ти на щедрій квітучій землі.
Для тебе цей світ і сонце в блакиті,
А ти – найщасливіша жінка у світі!
 
 
 
18 сентября.
 
 
ДР Оксани Пахльовської.
 
* * *
Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.
 
А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.
 
Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов - як дзвін старих балад -
гірка і відчайдушна.
 
З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.
 
Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім - жінку.
 
 
 
19 сентября.
 
 
ДР Юрія Доценка.
 
* * *
Весна надії знову світ п’янить,
Тамуючи печаль, вчорашні болі,
Рече пароль свій:
"По любові жить?"
І я відповідаю:
"По любові!"
 
 
 
20 сентября.
 
 
Родился
Іван Світличний.
 
МОЯ СВОБОДА
Свободу не втікати з бою,
Свободу чесності в бою,
Любити те, що сам люблю,
А не підказане тобою,
 
Свободу за любов мою
Хоч і накласти головою,
А бути все ж самим собою, —
Не проміняю на твою,
 
Ліврейську, жебрану, ледачу,
Вертку, заляпану, як здачу,
Свободу хама й холуя.
 
Несу свободу в суд, за грати,
Мою від мене не забрати —
І здохну, а вона — моя.
 
 
 
21 сентября.
 
 
ДР Романа Кроса.
 
ВОНА, ЧИ ВІН?
Вона його чи він її кохає?
Ані вона, ні він не знає.
Вони як зорі уночі –
То світяться, то знову – ні.
 
Вони неначе той вогонь,
Що згас та загорівся знов.
Вони то ніби і щасливі,
Та їхні посмішки не щирі.
 
Вони гуляють,ходять в клуби,
Цілує він її у губи
Шепоче, що її кохає,
Вона – я теж, відповідає.
 
Клянуться в вірності в коханні,
й не завдаватимуть страждання,
та час минає й кожен з них
вже зрозумів, що просто звик.
 
Минули ніжність й поцілунки,
Вони з'ясовують стосунки.
Він йде у бар, купує пиво,
Вона ридає, нещаслива.
 
Годинник йде і час минає
Любов у серці помирає.
Ані вона ні він не знає,
Вона чи він кого кохає.
 
 
 
22 сентября.
 
 
ДР Анни Берлінг.
 
ПРО СНІД
Я розповім про наслідки сумні
Хвороби лютої – страшного СНІДу,
Про те, як від щасливої сім’ї
Не залишИлось пам’яті і сліду.
 
Було це так…Олеся та Давид,
Як ніби в казці про любовне зілля,
Щасливими здавалися на вид
І вже обрали дату для весілля.
 
Шикарним дійством свято відбулось,
Їм слали поздоровлення і "гірко".
Та, як в сучасній моді повелось,
Зіграли до одруження вечірки.
 
У ті прощальні холостяцькі дні
Давид бажав здійснити давню мрію,
І "під шафе" на білому вині
Він запросив для публіки повію.
 
Гулялось добре, запал вдовольнив,
Після вина пішла у хід горілка.
Проте Олесю він не сповістив,
Яка розкута видалась вечірка!
 
Він сам не знав, що в ту фатальну ніч
Засіяв поле для біди й тривоги,
Що підхопив від шльондри вірус ВІЧ,
І що назад уже нема дороги…
 
Турбот не знали: на столі хліб-сіль,
Квартира є, машина теж елітна,
Аж поки Леся через п’ять неділь
Не мовила: "Коханий, я вагітна!"
 
Аналізи все викрили на раз,
Всі наслідки відвертої вечірки.
За свій хвилинний збуджений екстаз
Давид розплатиться ну дуже, дуже гірко.
 
Дружина підхопила кровний слід
У ліжку спільнім. Що тепер робити?
Та найстрашніше – хворим був і плід,
Проте вона бажала народити.
 
Хоча Давид казав їй тет-а-тет,
І лікарі усі в пересторогах
Благали-бо: слабкий імунітет!
Не помилились - вмерла при пологах.
 
Вона стогнала в мужа на руках
І втратила понад два літри крові.
Та невеликі очі має страх –
Життя дала, відмучившись, Дмитрові.
 
Тепер на небі "мама" їй не чуть,
Не колихати сина-янголятка.
Пішла Олеся в незворотну путь
І залишила хлопчика на татка.
 
Та немовляті батько був чужим,
Він бачив лише втрату, біль, провину,
І тілом, духом був таким слабким,
Що геть забув за хвору, за дитину.
 
Жалів дружину, запивав біду,
Та щонеділі він знаходив силу
Провідувати Лесю молоду –
Носив по дві гвоздики на могилу.
 
І горе те по вінця так лилось,
Що вже Давид присів на оковиту,
А що на шиї те маля взялось –
Так міркував: жартують сили світу.
 
Він пив багато. Дім продав, авто,
Про таких кажуть – вилита п’яниця.
Тому не здивувався геть ніхто,
Що за Давидом плакала в’язниця.
 
Накоїв лиха. Добре загримів,
На "п’ятилітку" кинули за грати.
Яка різниця: вільний чи сидів?
Все рівно – бо від СНІДу помирати.
 
А що синок там, як малий Дмитро?
Куди іде, які збива пороги?
Лише при думці жевріє нутро,
І плакати немає сил і змоги.
 
Всі відвернулися, далекі "сват і брат",
На призволяще кинули уміло.
Забрали Дмитрика в місцевий інтернат.
Кому потрібне хворе СНІДом тіло?
 
Не знав любові за живих батьків,
Вірніше кажучи, що за життя одного.
А в сиротинці серед приймаків
Ніхто не думав за Дмитра малого.
 
Тож хлопчик був одним із тих дітей,
Яких об’єднували в спеціальні групи,
І тихо між собою, від людей
Про них казали: "То майбутні трупи!"
 
Та СНІД не знає жалю й каяття,
І я, безсильна, лиш зазначить смію:
Якби по-іншому окреслилось життя,
Аби Давид не зажадав повію…
 
 
 
23 сентября.
 
 
Родился Андрій Пашко.
Песню НЕЗАБУТНІЙ ВАЛЬС на стихи А.Пашко (муз. Анатолія Кос-Анатольського) исполняет "Оркестр Темпо":
 

 
 
 
24 сентября.
 
 
ДР Олени Соляник.
Песню ОСІНЬ на стихи Олени написал и исполнил Валерій Соляник:
 

 
 
 
25 сентября.
 
 
ДР Василя Чудика.
Звучит его песня НАЩО, БРАТЕ:
 

 
 
 
26 сентября.
 
 
Родился
Антон Михайлевський.
 
* * *
Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів,
На вишитих крилах
Солдатські портрети пливуть,
І поки є пам’ять в людей
І живуть матері,
Допоти й сини,
що спіткнулись об кулі, живуть.
 
 
 
27 сентября.
 
 
ДР Василя Борового.
 
МАЛА ЖАРИНКА ЗВІРОБОЮ...
Мала жаринка звіробою,
Ой, як же тепло із тобою
На цій беззахисній землі,
Де із яруг вповзає морок,
Де сотню перемнож на сорок –
І то не всі мої жалі.
 
 
 
28 сентября.
 
 
Родилась
Вікторія Невідомська.
 
БЕЗ ІМЕН
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
 
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
 
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
 
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
 
 
 
29 сентября.
 
 
ДР Олександра Шовшути.
 
***
Я шукаю
Своє щастя.
Я знаю:
Воно ходить
Луками, озерами,
П’є джерельну воду,
Ласує лісовими
Ягодами,
Ніжиться
В польових квітах,
Літає з журавлями
На схід сонця.
Я йду все далі
Й далі,
А сонячний зайчик
Підморгує мені:
Усміхайся!
 
 
 
30 сентября.
 
 
ДР Аеліти Босток.
 
* * *
Нічого, нічого. Виживемо.
Проживемо, переживемо, жах виженемо.
Сльозами гіркими і терпкими
Біль увесь перетерпимо.
Переборемось. Переборемо.
Борімося й поборемо.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Фiн Глозбi
музыкальный эксперт форума


Мужчина Дата регистрации : 2011-09-25
Откуда : Киев

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   27/11/2015, 14:49

1 октября.
 
 
Родилась
Юлія Похилюк.
 
ВІДБИТКИ ПАЛЬЦІВ
Відбитки пальців на стіні,
Твоя ще чашка не помита,
Стара фіранка на вікні,
Пускає в дім холодний вітер.
 
Який пронизує все тіло,
Від ніг до кінчиків волосся,
Тепло, що в серці ще жевріло
Йому згасити все ж вдалося.
 
Тепер, неначе, в лихоманці,
Шукаю ковдру, щоб зігрітись,
Прогноз усіх радіостанцій:
«Вдягайтесь, щоб не простудитись.»
 
А що ж робити коли хворий,
І ліків залишилось мало?
Не вихід, чарка алкоголю,
Аптека аж за три квартали.
 
На дворі блискало, гриміло,
Безсонна ніч – чекаю ранку,
Холодний вітер ломить тіло,
Забувши про стару фіранку …
 
 
 
2 октября.
 
 
Родилась
Орися Москва-Печарська.
 
* * *
Я тобі вірш, ти мені пісню.
Заручать нас музи, може й оженять.
Так і живем – не тверезо й не пісно:
щедро посвистує вітер в кишенях.
 
Я тобі – натяк, ти мені – дотик.
З ніжністю тою як далі бути?
Кажуть, любов – гормональний наркотик,
хвороба, яку виліковують будні.
 
Ти мені вірш, я тобі – пісню.
Двоє митців у маленькій квартирі –
це хаотично, деколи й тісно.
Мабуть, пора лаштуватись у вирій.
 
Ти мені – руку, я тобі – серце.
А до розв’язки ще дуже далеко.
Доленько-доле, о змилосердься:
хочу хворіти хронічно та легко!
 
 
 
3 октября.
 
 
ДР Бориса Щавурського.
 
* * *
Не питав я, ти звідки солодка така,
У якій ти купалася мові,
бо розмова текла мов осіння ріка –
ні тепла, ні любові.
 
Тільки холод, і злість, і туман від ріки,
за рікою – ліси лихоманить.
І сказав я тоді: попри все, ми таки
ще погани ...
 
Але знає Господь, що прийде пізній гість
і покличе ще раз до розмови.
І статечний той гість вічну пóвість повíсть
про любов і про смерть від любови.
 
І тектиме його позолочена річ,
Як життя із життя витікає.
І оглянуся я, і побачу, що – ніч
І нікого немає.
 
 
 
4 октября.
 
 
ДР Євгенії Більченко.
 
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ
Кажу: віддай мені життя.
Зрубали голову тополі.
Нічого зайвого, затям:
І так уже занадто болю.
 
Віддати вщент – любов єси.
Ідуть апостоли за сіллю...
Дівчатку ріжуть дві коси
Напередодні дня весілля.
 
Цей путь, як вітер, нас несе –
І зайвих нарікань не треба.
Віддай мені життя – і все
(Тим паче, що моє – у тебе).
 
 
 
5 октября.
 
 
ДР Юлії Максимейко.
 
* * *
Не ворушися, не каламуть води,
на річковий пісок невагомо ляж.
Хлюпає хвилька ледь чутна туди і сюди,
Сповнений спокою і незворушності пляж.
 
Слухай, як бабка сідає на очерет,
Як під тобою, плинний, тече пісок.
Як невблаганний час припиняє лет,
Поки ландшафт до краплі тебе всотує.
 
Встань заспокоєний – час відшукати дім,
Голими п’ятами добре відчуєш шлях,
Все у тобі: й риба в глибокій воді,
І очерет, і бабчиних крилець змах.
 
 
 
6 октября.
 
 
Родилась
Неоніла Диб’як.
 
* * *
І котиться день, мов холодна сльоза
Прозорим пунктиром самотнього сліду.
 
 
 
7 октября.
 
 
ДР Євгена Товстухи,
который писал свои стихи в том числе и для детей.
 
* * *
Мийся, синку, та купайся,
Не лінись, не зазнавайся
Уклонись святій водиці
І на луках, і в криниці.
 
 
 
8 октября.
 
 
ДР Колфілда Холдена.
 
ТВОРЧА ПОРА
Додому вночі
Прийшовши тишком,
Можна знайти
Місяць під ліжком,
 
Можна відчути
Морок безкраїй,
Можна почути
Шепіт конвалій,
 
Килимом білим
Можна напнутись,
Доторком щирим
До зір доторкнутись.
 
Двері закрити,
Спустити грати,
Серце відкрити —
І можна писати.
 
 
 
9 октября.
 
 
Родился песняр
Павло Варениця, фронтмен Epolets (той самой группы из сегодняшнего Х-фактора). В исполнении группы Epolets звучит песня Варениці ДЖЕЙН:
 

 
 
 
10 октября.
 
 
ДР Оксани Луцишиної.
 
* * *
Цей міф занапащений безліччю рук:
То жерло жаги, то чернечий клобук,
То ревище бурі, то пісня тремка,
То Змія Господнього мокра луска.
 
Цей міф – тільки міф, агностичний і злий,
Немов безнадія усіх безнадій,
І все ж я шепочу без сліз і жалю:
Люблю і люблю і люблю і люблю…
 
 
 
11 октября.
 
 
Родилась
Людмила Тараненко.
 
* * *
А днi летять, неначе птахи в iрiй,
Буває в них i лиха i бiди.
Та тiльки той, хто в щастя завше вiрить,
Не губить душу в зимнi холоди.
 
I я завжди по-справжньому хотiла,
Яких лиш слiз i горя не було,
Щоби душа, душа не обмiлiла,
Як усiма забуте джерело.
 
 
 
12 октября.
 
 
ДР Лідії Науменко.
 
ЗАТИСНУ БIЛЬ…
Затисну бiль в кулак i промовчу,
Вже душу - на замок, вiтрами рвану.
Переболiю, перетлiю i прощу,
Хоч як би хто не сипав сiль на рану!
 
Нехай болить, хай рана свiжа ще,
Хай колобродить смуток в моїм серцi.
Та прийде час i пiд рясним дощем
Хтось боязко постука в його дверцi.
 
Промоклий до останнього рубця,
Попросить в його лонi ще прихистку.
I бiль, що був менi так до лиця,
Вiдiйде в осiнь, скупану в любистку.
 
I я впущу, повiривши ще раз,
Бо не душа, а зло хай в пiтьмi чахне.
Не скам’янiле серце вiд образ,
Мов нiжний квiт, завжди до сонця прагне.
 
 
 
13 октября.
 
 
ДР детского поэта
Григорія Кулеби.
 
ТУМАНЕЦЬ-БАРАНЕЦЬ
Туманець-баранець
Брів-чалапав навпростець.
Хотів жито столочити,
Гульк — а вже немає жита.
 
Туманець гукнув сердито:
— То й навіщо мені жито!
Потовчуся десь на лузі...—
Та заплутавсь в лісосмузі.
 
Глід смикнув його за вуха,
Ще й здірявив капелюха.
А як брів через терник —
Там лишив свій черевик.
 
Сиву вовну розгубив
І ганьбив себе, ганьбив...
Процвірінькав горобець:
— Що то значить — навпростець!
 
 
 
14 октября.
 
 
ДР Ярослава Юрчишина,
барда. Ярослав исполняет свою песню СОНЕТ:
 

 
 
 
15 октября.
 
 
ДР Наталки Фурси.
 
* * *
Промий вікно – світ зміниться за ним:
наблизиться, мов дата великодня.
Нема чудес у фокусі весни,
але щасливі ті, хто з цим не згодні.
 
 
 
16 октября.
 
 
ДР Олексія Панасюка.
 
НА ТВОЄМУ ПЛЕЧІ
Довга дорога старий автобус
львівського виробництва
який за роки своїх подорожей
ще не розучився наганяти сон.
 
І ось коли красива незнайомка
солодко спить на твоєму плечі
так уже вас розфасовано
ти намагаєшся не робити зайвих рухів
щоб ненароком її не розбудити
бо чорт забирай приємно
коли таке миле створіння
з волоссям що пахне літом
хоч і у сні але тулиться до тебе
наче ти найрідніша людина у цілому світі
і тобі починає здаватись
що так воно насправді і є.
 
Але поранена часом дорога
все ж таки порушить сон
вона відкриє очі
вибачиться не зрозуміло за що
і знову стане
чужою.
 
 
 
17 октября.
 
 
ДР Ксани Коваленко.
 
ШАХИ В ТІНІ ЛІВАДІЇ
Мозаїчність мармуру уводить в оману гросмейстерів.
Королівно, між нами це поле усіяне латами.
Ваші очі фіялково пахнуть зірками і вересом.
Ваші очі мовчать. Я мовчу. Ситуація патова.
 
Я слона Вам дарую священного, з самої Індії.
Ваша воля його обернути дрібною комахою.
Ці дива не завадять Вам, кращій з природжених відьом,
У самому серці Лівадії бавитись шахами.
 
Королівно, зізнайтесь як потайки стали відьмачкою,
Як Вас вабили ці таємничі криваві містерії,
Вбитих лицарів Ви частували цілунком чи плачем?
Чи на вдачу на Вас ця дешева скляна біжутерія?
 
Королівно, дарую вам звіра блідого і ніжного.
Ви єдина, хто може забрати його на поруки.
На ланцюг посадіть, звіть "людина", зробіть його пішаком.
В Вашій грі нескінченній, де програш – любов, виграш – мука.
 
 
 
18 октября.
 
 
ДР Віталія Чепіжного.
 
* * *
Труїть минулий морок день сучасний.
А кров тече. І полум'я не гасне.
 
 
 
19 октября.
 
 
ДР Михайла Горлового.
 
* * *
А день як світ, замріяний і ніжний,
І небокрай скелястий, білосніжний.
Сріблом горить, у перлах виграє,
Північний схил туман густий снує.
Зривається потік із пащі гір,
Реве мов велетенський звір,
І заворожує уявлення моє.
 
 
 
20 октября.
 
 
Родилась
Світлана Рачинська.
 
ЛИШ КАВА
Між сірих вулиць і розмитих площ,
Філософ-час накульгує бакаєм.
Хода у нього тиха, як цей дощ.
Лиш кава.
Й він думки мої згортає.
 
 
 
21 октября.
 
 
ДР Анни Мелорі.
 
* * *
Мені хотілося б знайти людину, яка ніколи б мене не зрадила,
Якій я змогла б довірити все, що коїться в моїй душі.
Вона би просто знайшлася, а не чимось мене звабила,
Вона б утримувала мої внутрішні дощі.
 
Я би віддала їй все до самих маленьких крихточок,
Я б їй свою душу навіки заповіла.
Я б покохала її просто так, ні за що,
Якби тільки вона була.
 
 
 
22 октября.
 
 
ДР Дмитра Циганкова.
Песню ЛІТА МИНАЮТЬ (слова и музыка Д.Циганкова) исполняют Зірка Колос и Андрій Хавунка:


 
 
 
23 октября.
 
 
ДР Володимира Лобурака.
Звучит его песню РОДОМ З УКРАЇНИ в исполнении дуэта Скриня:


 
 
 
24 октября.
 
 
Родилась
Олівія Тиркус.
 
ПІВСВІТУ ДЛЯ НАС
Багато щастя? Та ні, не треба.
Шматочок сонця, і крихту неба,
Долоню ласки, півкраплі волі,
І ще тебе, тебе доволі...
* * *
Пів світу щастя мені замало,
Тебе одного. Так – бездоганно.
 
 
 
25 октября.
 
 
ДР Олександра Сопронюка.
 
* * *
Притомилась твоя дорога.
Застудились твої вітри.
 
 
 
26 октября.
 
 
Родился
Григор Мовчанюк.
 
* * *
На тепле вечора плече
й широкі степові рамена
великий круглий дощ стече,
й запахне квітами ромена.
 
Впаде сорочка на шнурок,
від поту і дощівки мокра,
та вечір ще приспішить крок
за сизі вибляклі ворота.
 
А десь край степу у траві
шорсткій і твердій, як дротини,
затримаються тіні дві
аж поки ранок не прилине...
 
Мільйони потім вечорів
розмножить пам'ять-кінострічка.
Мільйони тихих вечорів
вплете в косу таємна стріча.
 
 
 
27 октября.
 
 
Родилась песнярка
Марія Чайковська.
Таки свою ОСІНЬ исполняет Марія:
 

 
 
 
28 октября.
 
 
Родилась
Касандра Невська.
 
* * *
Якщо ти закохаєшся й жорстоко
Тобі за це віддячить цілий світ,
Ти пам'ятай солодкість і прекрасність
Минулих літ.
Дитинство, юність, зрілість - усе минає
І збігає як вода...
Згадаєш літо,
Молодість прекрасну
І колискову пісню солов'їв,
Що прибіжить до нас з гаїв
Разом з вітрами
Як пройдуть літа...
Забудем все:
Образи і серцеві муки.
Та будемо ми завжди пам'ятати
Материнські руки
І сонця посмішку,
І сміх колосся,
Політ птахів,
І маки у волоссі,
І те, як ми кричали їм: "Летіть"...
З причалу літ
Ми будем знати
Як виглядає світ.
 
 
 
29 октября.
 
 
ДР Яни Павлушенко.
 
НЕ ВИКЛИКАЙ МЕНЕ
Не викликай мене на чай,
бо якщо чесно, хочу кави.
Вона палюча і нехай,
так буде навіть не цікаво.
 
Не викликай мене на бій!
Ти знаєш, це не має сенсу,
бо маємо лише консенсус,
а не палючий запах мрій.
 
Будь не моїм, давай зіграєм.
Будь всим чужий і навіть тілом.
Чекай на іншу і під впливом,
хай твоє серце догорає.
 
Не викликай мене з дощу!
Я хочу досхочу умитись,
а потім ввечері напитись
і в пекло знову полечу.
 
Не викликай мене на чай!
Мене не мучить більше спрага!
Мені потрібна лиш відвага.
Не викликай мене прошу...
 
 
 
30 октября.
 
 
Родился
Володимир Іванців.
 
КІНДРАТ
І
Навіть перець, що довго мокне,
Втрачає свою гіркоту.
Так і біль: проминули роки —
І... поглянь на вдову оту!
 
В неї знов чоловік і діти.
Зітхнете ви: «Життя, брат, це...»
Ваша правда: навіщо скніти
На весіллі чорним ченцем.
 
Та не з тих у Кіндрата рани,
Щоб лягли на них швом роки.
Розлилися вогнем багряним
І горять в ньому всі нитки.
 
Не розпитуйте, добрі люди,
Чом так тяжко пиячить він,
Бо йому розказати трудно...
Сядьте тихо. Я розповім.
ІІ
Вмерла жінка в старого Кіндрата
Так неждано, що тільки охни.
Всі боялися діда звати
До небіжчиці, переполохані.
 
А старші витинав кларнетом
Так, що вишні сміялись в гіллі.
Ну і треба ж отак померти:
На весіллі?!
 
І вже потім згадав, сірома,
Як жалілась на серце зранку,
Як хотіла лишитись вдома,
Як пригубила тільки чарку
 
І як він пив одну по одній,
Бо ж сусіда, бач, женить сина,
Пий, старий, за чужих та гожих,
Бо твоїх взяла домовина.
 
Ба! Не мають труни хлоп'ята:
Двійко в братській лягло під зорями,
Третій міну знайшов трикляту
В полі, ще од війни не оранім.
 
Війни-війни, прикрили груди
Орденами, а серце — виїли.
Та кому ж він тепер, посивілий,
Орденами похвалиться, люди?
 
І Кіндрата втішала Дарка,
Мов сама не журилась втратою,
Щоб забувся, давала чарку,
І її називав дід — матір'ю.
 
[Вы должны быть зарегистрированы и подключены, чтобы видеть это изображение]А коли засинав утішений,
Подушки обійнявши міцно,
Пропливав над нічною тишею
Жаль материнський піснею:
 
«Візьми, мати, піску жменю,
Посій його на каменю,
Коли отой пісок зійде,
Тогді син твій з війська прийде...»
 
І Кіндрату ночами снились
На піску тім сліди дитячі,
І здавалось, що діти — з ними,
Й було дивно, що жінка плаче.
 
Тільки й мав, неборака, щастя,
Що те горе, на двох поділене,
А от вмерла, не попрощавшись,
Мов боялась признатись дідові...
 
 
 
31 октября.
 
 
ДР Юлії Мельник-Аполонець.
 
* * *
Ти розбивав серця жіночі,
Зникаючи щоранку під дощем,
Ці подаровані тобою ночі
Й мені здавалися палким вогнем.
 
Та не кохав, ти так, як я кохала,
Не відчував мій страх і біль,
А я душею проростала
Тепер у ній блукає заметіль.
 
Так холодно, тривожно, гасне світло…
І за вікном зима…
Моє кохання довго квітло
Дарма…
 
Перецвіла весна, змінилися пейзажі
З дощів на сніг...
Я створюю нові життя колажі,
Де чути сміх.

_________________
Жінка має мету і уникає шляху до неї. Чоловік прагне шляху і біжить своєї мети.
Вернуться к началу Перейти вниз
Snega Leleka
ГУРУ кофейных зернышек
ГУРУ кофейных зернышек
avatar

Женщина Дата рождения : 1975-09-10
Дата регистрации : 2011-06-07
Возраст : 42
Откуда : Из нашей Вселенной

СообщениеТема: Re: День рождения поэта   28/8/2016, 12:59

27 серпня  народився Іван Франко
160 років з дня народження українського Генія!

Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глубині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Дай теплоти, що розширює груди,
Чистить чуття і відновлює кров,
Що до людей безграничную будить
Чисту любов!
Дай і огню, щоб ним слово налити,
Душі стрясать громовую дай власть,
Правді служити, неправду палити
Вічну дай страсть!
Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Ясність думкам - в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати.
В праці сконать!
1880
Вернуться к началу Перейти вниз
http://sale.km.ua/
Спонсируемый контент




СообщениеТема: Re: День рождения поэта   

Вернуться к началу Перейти вниз
 
День рождения поэта
Вернуться к началу 
Страница 30 из 30На страницу : Предыдущий  1 ... 16 ... 28, 29, 30

Права доступа к этому форуму:Вы не можете отвечать на сообщения
кофе с молоком :: ЦАРСТВО МУЗ :: Книжная полка-
Перейти: